Штучний інтелект проникає у всі сфери життя, і творчі професії – не виняток. Складається враження, що більшість контенту створюється алгоритмами, які значно спрощують робочі процеси. Проте це вже не лише відчуття, а реальність. Здатність нейромереж створювати музику, картини, тексти та навіть сценарії фільмів викликає дискусії: чи зможуть вони повністю замінити людей у творчості, чи залишаться тільки інструментом?
Однією з ключових подій технологічного прогресу стало розроблення алгоритмів, що імітують логічне мислення, а також створення перших нейромереж. Тепер це цілий світ кодів, які можуть писати статті, поезію, створювати унікальні зображення, аналізуючи стилі та композиційні рішення. У музиці штучний інтелект може генерувати нові мелодії, адаптуючи їх до стилю певного композитора. А в кіноіндустрії нейромережі допомагають створювати візуальні ефекти та навіть писати сценарії.
«Пам’ятаю, в інтернеті натрапила на коментар до своєї роботи, де людина звинувачувала мене в тому, що я видаю роботу штучного інтелекту за свою. Мої старання одразу втрачають будь-яку цінність, бо люди зараз бачать нейронку навіть там, де її взагалі немає! – обурюється студентка Софія Шваб, яка 10 років захоплюється малюванням. – Та й узагалі, я ставлюся досить негативно до ШІ, адже в арт-індустрії він розвивається на творчості художників, які публікують свої роботи на різноманітних платформах. Але дозволу на використання ілюстрацій, намальованих людиною, йому ніхто не давав. Це вже впливає на те, чи буде у митців робота, адже дешевше згенерувати картинку, ніж наймати професійного художника. Вважаю, що зображення, створене ШІ, завжди можна легко розпізнати: видно, що воно несправжнє, немає почуттів, які відчуває художник, коли творить».
Використання ШІ в мистецтві породжує дилему: що таке справжня творчість? Людина вкладає в неї емоції, досвід, глибокий сенс і символізм, що відповідає її світогляду. ШІ, хоч і здатен аналізувати великі обсяги, не володіє почуттями. Його роботи базуються на переробці існуючих даних, а не на справжньому натхненні чи оригінальності в людському розумінні.
Студент Мирослав Калинич, який вже понад 7 років займається 3D-графікою, коментує: «Моя робота як 3D-артиста полягає у створенні моделей будь-якої складності: від людей і будівель – до будь-яких інших об’ємних об’єктів. Використання ШІ для мене – лише допоміжний інструмент. Я застосовую його, але для автоматизації рутинних процесів. Наприклад, він допомагає згладжувати шви на текстурах або підвищувати деталізацію, – це те, що раніше займало багато часу. Вважаю ШІ просто ще одним технічним засобом, який дозволяє прискорити роботу, а не замінити творчий процес. Але я категорично проти монетизації повністю згенерованого штучним інтелектом контенту, оскільки це знецінює працю художників і деморалізує тих, хто роками вдосконалював свою майстерність. Позначки про використання ШІ у створенні зображень необхідні. Люди мають розуміти, що перед ними результат роботи нейромережі».
Більше того, творчість – це не лише створення чогось нового, а й комунікація між автором і аудиторією. Художники, письменники, композитори прагнуть передати певні ідеї, викликати емоції, наштовхувати на роздуми, а ШІ може лише створити візуально красиву картину чи технічно досконалу симфонію.
«Малювання для мене – це не просто хобі чи професія, а спосіб виразити себе, розслабитися і навіть пережити складні моменти в житті, – розповідає студентка Асія Лизанець, яка з дитинства займається малюванням. – Я пробувала використовувати ШІ у мистецтві, але швидко відмовилася, бо він не здатен перенести на полотно мої ідеї. Його роботи виглядають бездушно, він не може вносити правки так, як досвідчений художник, і не сприяє творчому розвитку. Процес створення мистецтва – це насолода, яку ШІ забирає. Я проти його використання для заміни ілюстраторів у книгах чи продажу картин. Це лише інструмент, що не здатен підробити справжнє мистецтво, бо не вкладає в нього душу, емоції та енергію художника».
Оскільки технології розвиваються швидше, ніж закони, проблема авторського права у середовищі штучного інтелекту досить складна. Дискусії ведуться щодо того, кому ж мають належати ці права: розробникам алгоритмів, користувачам, які ініціюють генерацію контенту, чи такий матеріал взагалі не повинен підпадати під захист авторського права. З приводу цього висловлюється кваліфікований юрист Іван Русин: «У кожної програми ШІ є розробник. Відповідно, за ним – авторське право. Якщо він у своїх правилах щодо програмного забезпечення не вказує те, що використання його продукту потрібно маркувати, тоді немає прямої заборони й авторське право не порушується. Якщо зазначено про заборону, то обов’язково треба покликатися на цю програму або автора».
Штучний інтелект кардинально змінює сферу мистецтва і це викликає неоднозначні реакції. З одного боку, він є потужним інструментом для творчих людей, допомагаючи в генерації ідей та оптимізації процесів. З іншого боку – його використання нівелює унікальність людської творчості та викликає етичні і правові питання. Зрозуміло, що в найближчі роки необхідно шукати баланс між технологічним прогресом і збереженням цінності мистецтва, а також впроваджувати відповідне законодавче регулювання. Людина, її натхнення, емоції та індивідуальність залишатимуться основою мистецтва, а штучний інтелект слугуватиме лише додатковим інструментом для розширення творчих можливостей.
Рушана Гасанова та Сергій Микович, студенти відділення журналістики
Зображення з Pinterest, фото з архіву А. Лизанець