Роман Головчук – народився в селі Луг над Тисою (рум. – Lunca la Tisa), що колись було одним цілим із українським селом Луг. Свого часу по Тисі проліг кордон із розділив село: ліва частина відійшла до Румунії, права – до УРСР. Сьогодні Роману – 26 років. Він навчався у єдиному в Румунії українському ліцеї ім. Т. Шевченка. Пізніше вступив до університету, що знаходиться в місті Сигіт-Мармароський, де здобув фах медбрата. Нині хлопець займається вокалом та полюбляє читати напам’ять вірші українських письменників, зокрема Тараса Шевченка.

Ми вже публікували інтерв’ю з другом Романа – Михайлом Шмуляком, у якого дуже схожа життєва історія. А нині пропонуємо розмову з Романом – румуном  за національністю, який у душі також почувається українцем.

– Як часто ти буваєш в Україні?

– Колись бував ледь не кожного тижня, навіть працював у смт Солотвино, а тепер – приблизно п’ять разів на рік, бо їжджу на заробітки до Франції, Італії, Іспанії, нещодавно, до речі, повернувся з Німеччини.

– Чи багато людей у твоєму селі володіє українською мовою?

– Про молодь не можу сказати, що знають українську, бо вони вже народилися в Румунії, але майже всі старі люди в нашому селі розмовляють українською і мало хто розуміє румунську, хоч тепер вони громадяни Румунії. 90 %  жителів Лугу над Тисою послуговуються українською, і навіть більше вам скажу – жителі 15 сіл в Марамуреші теж говорять переважно українською.

– Чи виходять у Румунії україномовні періодичні видання? Ти їх читаєш?

– Звичайно, виходять, адже жителі володіють українською і читають таку пресу. У нас користуються попитом газети «Вільне слово» та «Наш голос». Я надаю перевагу румунським виданням, бо в україномовних виданнях здебільшого розповідається про українців з Румунії, а це мені не цікаво.

– Зважаючи на досвід Румунії, яка входить до ЄС, як гадаєш, чи достойні українці бути громадянами Євросоюзу?

– Думаю, кожна людина першочергово має визначити для себе, чи готова вона вдосконалюватися і робити щось для суспільства, бо потрібно  розпочинати з себе. Незважаючи на владу, яка говорить одне, а робить інше.

– Який національний одяг тобі більше подобається – український чи румунський?

– Мені дуже подобається українська вишиванка і думаю, вона мені більше личить, ніж румунська. Відверто кажучи, румунський національний одяг не так приваблює своєю красою, як український.

– Ким більше себе вважаєш – румуном чи все ж таки українцем?

– Оскільки я народився в Румунії, незалежно від того, що це колись було українське село, я вважаю себе повноправним румуном. Попри це, мені хочеться знову і знову приїжджати в Україну, адже у мене там багато родичів.

– Чи хотів би одружитися з українкою?

– Думаю, що не так важливо, звідки буде моя майбутня дружина, головне – порозуміння між нами, але якщо вона все ж буде українка, то я не проти переїхати до України і стати повноправним громадянином цієї держави.

Галина Совбан, студентка відділення журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.