В Ужгородському університеті презентували двомовну антологію «Na prahu milénia – На порозі тисячоліття»

Прозові твори відомих українських письменників тепер доступні словацькому читачеві й особливо – академічній спільноті Словаччини. В Інституті українознавства Пряшівського університету підготували двомовну антологію «Na prahu milénia – На порозі тисячоліття». У ній вперше зібрали художні тексти 11 авторів за останні 20 років і переклали мовою сусідньої країни. Укладачки видання – докторка Адріана Амір та магістрантка Вероніка Дадаєва – презентували антологію 6 жовтня в онлайн-форматі. Організувала й модерувала її лекторка кафедри словацької філології УжНУ, професорка Яна Кесселова, а учасниками стали викладачі, студенти з Ужгорода, Києва, Львова і навіть Парижу.

До антології увійшли різножанрові художні тексти й уривки таких письменників: Тараса Прохаська («НепрОсті»), Тані Малярчук («Згори вниз: Книга страхів»), Любка Дереша («Поклоніння ящірці»), Лариси Денисенко («Сарабанда банди Сари»), Павла Коробчука («Священна книга гоповідань»), Софії Андрухович («Фелікс Австрія»), Юрія Винничука («Танго смерті»), Христини Козловської («Коштовніше за золото»), Андрія Любки («Карбід»), Катерини Бабкіної («Щасливі голі люди»), Марини Єщенко («ЖиттЯ моЄ!!! Моя Вірка»).

Укладачка антології, докторка Андріана Амір розповіла, що критерії для відбору письменників і їхніх творів, звісно, пов’язані з суб’єктивними вподобаннями. Серед об’єктивних причин – потреба поширення української літератури в Словаччині та доступність читачеві нових текстів, що з’явилися у два останні десятиліття, а також ознайомлення з авторами, які раніше не перекладалися в сусідній країні (крім Тараса Прохаська й Павла Коробчука). Під час укладання антології було важливо дотриматися гендерної рівності, а також обрати продуктивних авторів, які пишуть досить багато, а їхні твори не перевантажені інформацією і доступні читачеві. Крім того, представлена в антології, є тематично різнорідною. Є історичні романи, урбаністика, абсурдно-екзистенційно-сатиричні образи, суспільно-побутові твори з автобіографічними мотивами тощо.

На запитання про те, які труднощі виникали під час перекладу, Андріана і Вероніка зауважили, що непросто було перекладати тексти з нестандартними виразами, суржиком, вульгаризмами, словами з навмисними орфографічними помилками. Таких слів здебільшого немає в словниках. Завдання перекладача – зберегти експресію тексту, деякі вирази довелося передати в транскрипції. Загалом укладачки нерідко зверталися до історичних праць і різних джерел, щоб перекласти потрібний термін. Траплялося, що добирали по 2-3 відповідники, щоб потім вибрати правильний.

Варто зазначити, що кафедра словацької філології УжНУ має тривалі зв’язки з Інститутом українознавства Пряшівського університету в Словаччині. Яна Кесселова висловила сподівання на продовження проєктів, що пов’язують дві науково-освітні установи. Презентація антології є одним із прикладів тісної співпраці. Професорка організувала захід в онлайн-форматі так, щоб між розповідями укладачок антології, запитаннями до них присутні почули уривки творів. Тож студентки словацького відділення Кароліна Банк, Тереза Дідик, Елеонора Ільницька, Марія Лазарчик, Крістіна Газа, Оленищак Олександра, Діана Омельчук зачитали фрагменти прози Тараса Прохаська, Катерини Бабкіної, Юрія Винничука двома мовами.

Антологія доступна в електронному вигляді в онлайн-бібліотеці Пряшівського університету. Її поширюють і в паперовому вигляді. Видання стане у пригоді студентам, перекладачам, науковцям-філологам, літературознавцям і читачам, які цікавляться сучасними творами.
Праця вже отримала відзнаку ректора Пряшівського університету. Позитивно відгукнулися про антологію учасниці презентації – Ярміла Кредатусова, Віра Гутова, Лідія Хода, Зоряна Гілецька. Відзначили серед іншого важливість такого видання для навчального процесу, особливо дисциплін із перекладу.

Антологія підтверджує самобутність української культури, актуальність сучасних літературних творів для словацького читача. Так жителі сусідньої країни можуть краще пізнати твори письменників, а через них – і самих українців. У цілому це неабияк важливо для підтримки України за кордоном, її якнайшвидшої перемоги у війні.