Єврейська громада розвивається в Хусті здавна, а перші писемні згадки про неї ще з XVIII ст. Ця громада вважалася однією з найбільш численних у північній Угорщині ХІХ ст., коли територія Закарпаття входила до складу королівства. Своїм розвитком у 1861–1879 рр. завдячує Мойсею Шику, тогочасному рабину Хуста. Щоб зберігати й розвивати звичаї, традиції, релігію, представники етносу вирішили побудувати синагогу. Сьогодні в Хусті збереглася одна хоральна синагога, зведена 1845 р. (за іншими даними – 1850 р.). Такі синагоги втілювали ідеї єврейського просвітництва, сприяли збереженню культури.

Як стверджує голова Хустської релігійної єврейської громади Володимир Кац, подібних хоральних синагог у Радянському Союзі було всього три, одна з яких – у Хусті. Що цікаво: навіть архітектурний план, за яким вона побудована, має свою особливість. Всередині розміщуються два зали: великий (центральний), що має дев’ять напівкуполів і малий, який орієнтований на схід.

Перше, що може привернути вашу увагу в синагозі при вході, – це невеличка коробка з текстом біля кожних дверей. Це «мезуза» – своєрідний оберіг. Всередині цієї коробочки міститься сувій із молитвою «Шма Ісраель».

У центральному залі споруди відведене місце для єврейської літератури, яку громада дуже шанує.

Синагога Хуста має непросту історію. У 1945 р. спеціальним рішенням євреїв зобов’язали віддати всі будинки, приміщення, загороди і двори, орім єврейської синагоги, для взуттєвої фабрики. Менше, ніж через місяць, рішення змінили і передали синагогу під клуб взуттєвої фабрики. Але на цьому історія не закінчилася. Завдяки відвазі тодішніх жінок, і не тільки єврейського походження, синагогу відстояли, вона збереглася донині, – розповідає Борис Прокопів, історик і директор Хустського краєзнавчого музею.

Варто відзначити, що в 1920–1930-х рр. у Хусті майже кожна друга хата була єврейська, але в період Другої світової війни багатьох відправили в концтабори, з яких майже ніхто не повернувся. Як свідчать документи, було вивезено близько 10 825 осіб. Сьогодні з великої общини залишилися всього 74 євреї.

Раніше служби проводилися в головному залі, де у кожного було своє місце, яке мало свою ціну. «Пам’ятаю, коли ми із батьком відвідували синагогу в дитинстві, тут було настільки багато людей, що не можна було пройти. Тому стояли на вулиці. Досить цікаво, що синагога ніколи не була закритою, навіть у радянський час, коли на головних дверях був замок і сторонні думали, що вона не працює. Ми входили через задній вхід і молилися тут», – розповідає Володимир Кац.

Сьогодні всі богослужіння проводяться в малому залі, оскільки синагогу відвідують тільки чоловіки, і їх усього 12. Адже, за єврейськими звичаями, чоловік обов’язково повинен молитися кожну суботу, на відміну від жінки.

Вражає, що синагога – одна з небагатьох єврейських будівель Хуста, яка крізь віки комуністичних репресій, вигнання, депортацій… зберігає історію та культуру своєї громади.

Віталіна Чулей, студентка відділення журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.