43 роки свого життя етнічний грузин Роберт Натрошвілі присвятив справі об’єднання співвітчизників в Україні. Він заснував чотири громади в різних регіонах країни, а з початком повномасштабного вторгнення створив громадську організацію «Грузинська діаспора Закарпаття». Сьогодні вона підтримує Збройні сили України, організовує культурні заходи, навчає охочих грузинського співу та мови, і, як каже пан Роберт, «воює на культурному фронті».
— Перші дні війни були дуже складні. Я працював кореспондентом грузинського телебачення в Києві. Але аби рідні не хвилювалися — виїхав на Закарпаття, де жодного разу до того не був. Проте твердо вирішив: не сидіти й не чекати, а створити організацію і бути корисним. І саме тут заснував діаспору, — пригадує чоловік.
Це вже четверта громадська організація, яку етнічний грузин заснував в Україні. Проте від інших вона суттєво відрізняється, бо виникла в особливий час.
— Перша організація — це культурно-освітній центр, ми відкрили недільну школу, навчали дітей танців, мови, історії. Друга — творча, організовували концерти в Києві. Третя — духовна, обʼєднувала православних грузинів. А закарпатська громада — це інше. Тут головне — не лише культура, а допомога Збройним Силам України, благодійність, підтримка тих, хто потребує.
Сьогодні громада налічує понад 100 учасників, серед яких не лише етнічні грузини, а й українці.
Також підтримують зв’язки з іншими грузинськими об’єднаннями, зокрема з київською діаспорою, де діють грузинські добровольці. Підписують меморандуми, спільно організовують заходи, їздять у гості. Це справжнє братерство!
Мистецтво, що єднає серця
Одним із найяскравіших заходів, організованих Грузинською діаспорою, став концерт «Разом ми сила — разом переможемо», який відбувся 19 травня 2022 року на Театральній площі в Ужгороді.
— Я прийшов до Департаменту культури і сказав: хочу організувати великий концерт. Пані Наталія Йосипівна з Закарпатського народного хору одразу підтримала. І ми зробили це: на площі, з оркестром, зі сльозами… Перший раз я заспівав на закарпатській сцені. Це був концерт, який я ніколи не забуду! — розповідає Роберт.
Юний голос Грузинської діаспори Закарпаття — Михайло Осташкін
Справжнім відкриттям для грузина стало знайомство з Михайлом Осташкіним, 15-річним переселенцем з Авдіївки, який першим відгукнувся на оголошення про набір до музичного гурту громади. Сьогодні він — головний соліст колективу та віцепрезидент громади з питань культури.
— Ми часто репетируємо просто в гуртожитку, відкриваємо вікна — і люди слухають нас із задоволенням. Кажуть: не розуміємо мови, але пісня — зачаровує, — усміхається Роберт.
Партнерство з місцевою владою та освітніми закладами
Громада активно співпрацює з Закарпатською обласною військовою адміністрацією, зокрема з департаментом культури та департаментом стратегічних комунікацій, національностей та релігій, що відповідає за міжнаціональні відносини. Участь у засіданнях, меморандуми, спільні заходи, — звична практика в рамках такої співпраці.
— Без підтримки влади нічого не відбулося б. І я дуже вдячний за відкритість, бажання взаємодіяти, — наголошує голова громади.
Плани: школа, фестиваль і центр імені Кікабідзе
Громада не зупиняється на досягнутому. Роберт Натрошвілі мріє створити ще одну громадську структуру — Грузинський культурний центр імені Вахтанга Кікабідзе.
— Я хочу, щоби жило ім’я видатного артиста. Він був не тільки грузином і патріотом Грузії, а й справжнім патріотом України. Останній концерт провів в Батумі на підтримку ЗСУ. Ми вже перекладаємо його пісні і співаємо українською, готуємо конкурси. Хочу, щоб переможці отримували премії — на честь Вахтанга.
Також готуються до відкриття недільної школи для дітей, яка допоможе вивчати грузинську мову, культуру, історію. А на кінець літа запланований великий фестиваль етнічних культур. На нього Роберт планує запросити різні національні громади. Прагне показати: Україна — багатонаціональна і сильна.
Закарпаття стало домом і місцем сили
Коли війна змінює життя мільйонів, важливо не втратити себе. Роберт Натрошвілі не просто зберіг свою національну ідентичність — він перетворив її на джерело підтримки для інших. Через пісню, спільну молитву, благодійність громада грузинів в Ужгороді переконує: українці і ті, хто їх підтримує, — єдині й непереможні.
Олександра Станко, студентка відділення журналістики
Фото зі сторінки Грузинська Діаспора Закарпаття у фейсбуці