Чи легко знайти другу половинку? Як зрозуміти, що людина «твоя»? Кохання змінюється під час війни? Ці та інші питання турбують нині багатьох. А що таке кохання? – Емоції, «метелики в животі», вибір…, чи щось, пов’язане з духовністю?
Щоб знайти відповіді на ці питання, я звернулася до психолога, священика і студентів-першокурсників. Дехто з них вже є фахівцем із цієї теми, інші мають певний досвід, та хотіли б дізнатися більше.
Каріне КарапетянНасамперед варто зазначити, що вибір половинки – це досить нелегко й відповідально. Психологиня Каріне Карапетян радить знати себе, зрозуміти власні цінності перед тим, як шукати когось іншого. Каріне не любить словосполучення «своя половинка», адже коли людина є цілісною особистістю, вона не буде шукати половинку: «Якщо ми будемо відчувати себе «половинкою», ми завжди будемо чекати, що хтось інший повинен зробити нас щасливими».
Кохання народжується в мозку, хоча ми звикли називати його вибором серця, або сердечними справами. Але насправді стан закоханості – це виділення коктейлю гормонів, що впливає на наше сприйняття. Це постійне відчуття близькості, але воно формується в процесі.
«Любов – це наш усвідомлений вибір, бо відчуття, які нам дають гормони, не тривають постійно. «Метелики в животі» сигналізують про наші хімічні реакції в організмі, але опиратися не варто, щоб не бути розчарованим. Кохати та відчувати себе коханим – це про прийняття. Я приймаю людину, навіть якщо мені щось не подобається в ній, якщо я з чимось не згідна, не все розумію. Я, попри все, намагаюся бути поруч. Мені приємно з цією людиною, з нею реальною, а не з уявним образом про неї», – вважає Каріне.
Володимир СоханичЗа словами пастора євангельської церкви Володимира Соханича, кохання – це принципи, відповідальність за іншого, самовідданість, знахідка. Він запевняє, що вибір супутника життя – дуже серйозна справа. Це не просто якісь пробні варіанти, які можуть закінчуватися невдало. Це про надійність на 100% та про відповідальність. Ми своїм ставленням і світобаченням формуємо власну долю. Тому важливо, щоб у людини були правильні, біблійні принципи, закладені в сім’ї, і тоді ти не помилишся.
«Є один відомий вислів: там де сильна сім’я, там буде сильне суспільство і там буде сильна держава. Діти, які виростають у здорових сім’ях, мають збалансоване мислення та психіку. Але коли все навпаки, покоління виростає слабким. Діти в неповних сім’ях досить часто почуваються відкинутими, нікому не потрібними, не мають відчуття власної гідності. Людина може цього й не розуміти», – пояснив Володимир.
Він молився Богу про свою майбутню половинку та розумів: якщо людина буде вірна Господу, вона буде вірна і коханій людині. У Біблії, в Пісні над Піснями 8:6 – 7, є такі слова: « …бо сильне кохання, як смерть, ревнощі непереможні, немов той шеол, – його жар – жар вогню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють…»
Ми постійно шукаємо собі подібних, спілкуємося з людьми, з якими нам цікаво. Також пастор згадав ситуацію з юних років, коли він, їхавши в автобусі, звернув увагу на двох гарних дівчат. Та коли вони почали розмовляти між собою, краса вмить зникла… Молоді пані говорили зухвало, грубо, що зовсім не відповідало тому першому враженню. Володимир переконаний, що при виборі людини потрібно спілкуватися з нею, пізнавати її, зрозуміти погляди, пріоритети, відчути спорідненість душі.
Далі, за порадою пастора, спостерігаємо за ставленням людини до тебе. Чи дорожить вона тобою? Коли людина готова пожертвувати чимось, вона всім серцем з тобою. Якщо тебе кохають, то не зневажають і не шукають вигоди.
Крім того, пастор та психологиня поділилися думками про те, чи можливе кохання під час війни. Каріне вважає, що в складний період воно можливе та важливе! Це рушійна сила, що мотивує. Почуття можуть змінюватися, але сама думка про те, що в тебе є кохана людина, – дуже важлива.
За словами пастора, кохання – понад усе! Воно є зцілює, облагороджує. Є один дуже хороший вислів християнської письменниці Віри Кушнір: «Ми нікчемні, якщо нас не кохають, і якщо ми не кохаємо, ми – ніщо». Тому любити одне одного – це невід’ємна частина справжньої людини, адже без любові життя людини втрачає сенс.
Якою бачать свою другу половинку журналісти першого курсу?
Лілія Гложик:
– Зріст 1.86, з сіро-зеленими очима, гарна посмішка з ямочками та стиль в одязі. За характером добрий, ніжний, неймовірно позитивний, щирий, мужній, харизматичний.
Максим Костик:
– Свою другу половинку я бачу розсудливою, та інтелектуальною. В характері переважали б доброзичливість, бо ненавиджу таємниці між людьми. До зовнішності я не сильно прискіпливий, проте хотілося б меншу зростом дівчину, або рівну мені, також подобається довге чи середньої довжини волосся, а очі полюбляю всякі: від карих – до блакитних.
Дар’я Ліхоліт:
– Зовнішність зовсім не має значення, адже коли любиш, то в людині все стає прекрасним. Ідеальний партнер, як на мене, це той, за яким ти можеш сховатися, який тебе захистить, та поруч із яким завжди відчуваєш свою важливість. Це людина, що не байдужа до твоїх сліз, завжди готова підтримати, обійняти. Той, який не буде робити тобі боляче, йому не буде все одно. Той, який завжди вислухає тебе та зрозуміє, навіть під час сварки почує, і зробить усе можливе для твого щастя.
Максим Бабинець:
– Зріст 1,60 – 1,75. Волосся довге, колір не має значення. Губи натуральні, вага – без ускладнень на серце. Також важливо, щоб у нас була мінімум одна тема, яка цікавить обох.
Валерія Мельник:
– Для мене дуже важливо, щоб я могла повністю покластися на свою другу половинку.
Тож кохання – це одне з найпрекрасніших почуттів. Перед тим, як шукати любов, потрібно пізнати й полюбити себе! Щоб вогонь кохання не згас, шукайте людину по собі, яка зрозуміє, підтримає, любитиме без жодних умов. На цьому, як бачимо, сходяться і фахівці, й студенти. А щоб кохання було міцним та щасливим, потрібно постійно працювати над ним, бо стосунки, шлюб – це також робота: спільна, надзвичайно відповідальна й важлива.
Ярослава Чемеренко, студентка 1 курсу спец. “Реклама та PR”