«ВзаємоДія» для перемоги і відбудови: медійники УжНУ взяли участь у міжнародному конгресі

І Міжнародний конгрес Координаційної платформи «ВзаємоДія» відбувся 3 березня у ректораті УжНУ. Його учасниками стали представники майже сотні благодійних, волонтерських, донорських, громадських організацій, влади, бізнесу, дипломатичних установ, які з 2014 року працюють для перемоги. Серед них – поважні гості з Австрії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі, Чехії, Німеччини.

Організувала конгрес ГО «Глобальна міжнародна платформа відновлення України «Взаємодія». Ідея заходу – об’єднати тих, хто понад рік посилено допомагає нашій державі, привернути увагу до проблемних питань, поділитися досвідом, а також окреслити стратегію повоєнної відбудови. У рамках 5 панелей, які працювали протягом дня, дискутували про міжнародну співпрацю, інституційні інструменти, координацію, інформаційний та інтелектуальний спротив і наступ, а також інвестиції.

Четверту дискусійну панель у межах конгресу – «Інформаційний та інтелектуальний спротив і наступ» – модерував доктор наук із соціальних комунікацій, професор, декан філологічного факультету Юрій Бідзіля, а серед її учасників був завідувач кафедри журналістики УжНУ, доцент Євген Соломін. Слухачами конгресу стали й студенти-медійники 2 та 3 курсів, які за результатами масштабного заходу готують інформаційно-аналітичні матеріали.

Під час конгресу кілька разів звучала теза про те, що західна Україна готова інтегруватися до ЄС, однак такі висловлювання – не на користь нашій державі, вважає Юрій Бідзіля: «У нас єдина країна, яку не потрібно зшивати, тому не граймося зі словами. Чому західна Україна готова інтегруватися, а інші регіони ні? Після 24 лютого відбулася своєрідна трансформація інформації. Зрозуміло, що з того часу багато зроблено, але досі у Європі є населення з різними вподобаннями. Саме тому маємо працювати над інформаційним, культурним спротивом та наступом».

Голова ГО «Українська спілка активістів майдану Нескорені» Олександр Лабецький у своєму виступі зазначив, що кожен волонтер від почату війни заробив собі багато проблем. Наразі відкрито 430 кримінальних справ проти волонтерів. Завдяки роботі ГО, яку очолює, вдалося об’єднати майже 200 волонтерів, котрі створили платформу для вирішення різних питань, зокрема юридичних. За результатами проведених самітів почалася робота над новим законом України про гуманітарну допомогу.

«Волонтери мають  80 % підтримки у суспільстві, тому всі нардепи хочуть стати волонтерами, але в них інші завдання, зокрема написання законів. Якщо будуть взаємодіяти влада і громадянське суспільство, волонтери, церква, тоді в нас буде добра інформаційна політика», – вважає О. Лабецький.

Досвідом культурної дипломатії поділилася Ольга Обласова, яка приїхала на Закарпаття з Дніпра, продовжує роботу з обдарованою молоддю, організовує мистецькі заходи, заснувала шелтер для переселенців. За 15 років роботи її ГО провела 136 фестивалів, зокрема в регіонах, які нині під окупацією. Пані Ольга зазначила, що після 24 лютого дуже добре відчула, що означає мистецька дипломатія. Йдеться про допомогу італійців, литовців, грузинів, які до повномасштабної війни приймали творчих дітей, і першими відгукнулися на заклик про допомогу, дуже багато зробили для підтримки повітряної оборони в нашій країні.

Напередодні Різдва О. Обласова у співпраці з Закарпатською ОВА організувала поїздку дітей із різних регіонів України до парламенту Угорщини, сенату Чехії,  президентського палацу в Австрії,  та до Варшави, де творча молодь колядувала для дипломатів. «Це допомогло вирішити дуже багато питань. Коли ми дарували дідуха як символ українського Різдва, колядували, ми дійсно руйнували стереотипи про Україну. У проєкті брали участь діти, чиї батьки воюють. Дипломати дивувалися, наскільки молодь мотивована. Приємно отримувати гуманітарну допомогу, але коли буде допомога у проведені мистецьких акцій, означає, що ми сильніші. Тому потрібно вкладатися у підтримку дитячого мистецтва, щоб не втратити дітей, не втратити майбутнє», – вважає пані Ольга.

Представниця «Благодійного фонду «До перемоги» Аліада Мансурова розповіла, що Україна – її друга держава, адже є грузинкою за національністю. Її турбують питання української мови, культури, релігії: «Ми багато говоримо про волонтерство. Але чому діти мають запитувати, якою мовою розмовляти? У нас одна державна мова. Однак була політика, коли дозволяли російською викладати, спілкуватися… Виходить, що ми самі створили проблему, яку не можемо вирішити».

Тезу про те, що змінювати країну маємо самостійно, а не чекати допомоги від інших, висловив і завідувач кафедри журналістики Євген Соломін. Він спостерігав наростання військової присутності Росії в Криму і на Луганщині, й зазначає, що інформаційна війна передує окупації.

«Я бачив, як місцеве населення переважно очікувало на окупантів, а це означало програш на інформаційному полі. Майже до 2022 року ми гралися зі свободою слова, дозволяли мовлення каналів «п’ятої колони». Сьогодні можна побачити, як інформаційно Росія продовжує «бомбити» нас. Розуміючи, як усе починається і чим закінчується, маємо працювати на випередження. Тому розвиток стратегічних комунікацій є перспективним напрямком. Нам треба виробляти стратегію, створити міжнародну платформу, на якій можна б ідентифікувати потоки дезінформації. А основи медіаграмотності мають викладатися в школах», – вважає Є. Соломін.

Ольга Обласова на підтвердження сказаного навела приклад зі святкуванням днів Пушкіна у Криму та пригадала, як у Дніпрі дискутували про знесення пам’ятника. Натомість тиждень тому гранпрі мистецького конкурсу в Полтаві отримали діти, які танцювали «калинку-малинку», що є нонсенсом у сучасних умовах.

Про важливість роботи на випередження в контексті волонтерства нагадала представниця Берегівської районної Мальтійської служби допомоги Тюнде Гнатик. Вона переконана, що без підтримки всіх небайдужих людей сталася б гуманітарна катастрофа, а без роботи на інформаційному фронті не було б інших видів допомоги. Лише її організація за рік отримала більше 3 тисяч тонн вантажу, який відправили в зону бойових дій. «Якщо б не почули наш голос про допомогу, це  було б нереально. Зараз всі працюють в екстреному режимі. Потрібно продовжувати відновлювати країну, допомагати переселенцям. І маємо планувати наперед, що буде завтра», – додала пані Тюнде.

Підсумковим документом Міжнародного конгресу стала Ужгородська декларація – 2023 «Єднання і ВзаємоДія задля перемоги і європейського майбутнього України». Організатори планують провести і ІІ Конгрес, щоправда, на звільненій Луганщині. Переконані, що  задумане здійсниться, бо лише в координації можна перемогти ворога і відбудувати Україну.

Наталія Толочко

Фото Данила Баника (оргкомітет конференції) та Михайла Коштури, студента кафедри журналістики

Відеозапис панелі