«Sziasztok! Sok sikert kívánok az elkövetkező vizsgákhoz!» Так розпочинається наш діалог із Юлею Філіп – першокурсницею спеціальності «Реклама і зв’язки з громадськістю», яка має угорське коріння. Як пояснила Юлія, це означає: «Привіт усім! Бажаю успіхів на майбутніх екзаменах!».
На Закарпатті упродовж століть мирно співіснують представники різних національних меншин, але однією з найбільш чисельних є угорці. Юлія – героїня цієї публікації – проживає на Закарпатті в селі Есень, що на Ужгородщині, де більшість населення – угорці.
«Я народилася на Закарпатті, моя мама – угорка, а тато – українець, – ділиться студентка. – В Угорщині ми маємо досить багато родичів, із якими підтримуємо зв’язок, адже вони є частими гостями Закарпаття. Зазвичай наші рідні приїздять на свята, які ми по-особливому відзначаємо. З дитинства пам’ятаю, що ми святкуємо двічі Новий рік, церковні свята – Миколая, Різдво та Пасху. Із власне угорських восени відзначаємо свято збору винограду. Жителі села прикрашають гілками та гронами винограду свої будинки. Гілки та грона намагаються почепити так, щоб було складно дістати. А хлопці, які зможуть це зробити, отримають винагороду. Беззаперечно, угорські свята та традиції є невід’ємною частиною нашої сім’ї та села».
Юлія розповідає, що в селі Есень збереглася весняна традиція «поливанок», коли на другий день Великодня дівчата й хлопці йдуть поливатися. Раніше для цього використовували воду, а зараз – парфуми. В давнину дівчата дарували хлопцям за це крашанки, а зараз – шоколадні яйця. Також у ніч із 30 квітня на 1 травня хлопці таємно носять так звані «травневі дерева» — гілочки чи навіть вирубані деревцята, прикрашені кульками й різнокольоровими стрічками. Щоб проявити свою симпатію до дівчини, дарують букети бузку чи тюльпанів.
Жителі села дбають і про збереження культури. В Есені функціонує народний танцювальний ансамбль «Ритми». У ньому танцює і Юлія Філіп зі своєю сестрою.
«В ансамблі я танцюю вже 11 років, – розповідає Юлія. В нашому репертуарі переважно угорські народні танці, хоча ми із задоволенням танцюємо українські, словацькі, чеські. Ансамбль існує вже понад 33 роки, цього року ми відсвяткували 25 річницю з дня проголошення ансамблю народним. Завдяки цьому колективу угорська культура охоплює широку аудиторію не тільки в Україні, але й поза її межами. Ми побували на гастролях у Сербії, Румунії, Угорщині».
Танці, пісні, чимало народних костюмів, які сьогодні використовують учасники ансамблю, збереглися з перших років його існування, а до того поширювалися і в народі. Завдяки цьому колективу про село Есень знають всюди, і славиться воно тим, що тісно пов’язане з угорською культурою, примножує її.
Попри етнічну приналежність, жителі села володіють двома мовами «Я з дитинства розмовляю угорською мовою, а здобула освіту в українській школі. Моя мама навчила обох мов змалечку, – доповнює дівчина та прощається з читачами угорською: «Takto oslavujeme maďarskou kulturu! Děkuji všem za pozornost!», що в перекладі з угорської «Ось так ми прославляємо угорську культуру. Дякую всім за увагу!».
Людмила Майор, студентка 2 курсу відділення журналістики
Світлини Юлії Філіп