Студенти-журналісти прагнуть розширити перелік джерел інформації про медіа корисними й актуальними ресурсами, та не завжди вміють їх знайти. На сучасному книжковому ринку представлено достатньо книг про створення текстів, але здебільшого вони орієнтовані на широку громадськість. Що ж читати медійнику? Кореспондентка телеканалу «Суспільне Дніпро» Олеся Приходько називає три книги про журналістику, які прочитала сама, й пояснює, чому на них варто звернути увагу.
Перша книга, яку рекомендує — «Елементи журналістики: що слід знати журналістам і чого очікувати громадськості» Білла Ковача і Тома Розенштіля (Kovach, Bill and Tom Rosenstiel) (2014 р.). The Elements of Journalism: What Newspeople Should Know and the Public Should Expect. Three Rivers Press). Це своєрідний посібник із журналістської етики та стандартів, що допомагає зрозуміти ключові принципи медіагалузі. Автори пояснюють десять таких принципів, серед яких правдивість, незалежність та відповідальність перед аудиторією. Вони також детально розглядають, як журналіст може працювати в умовах великої кількості дезінформації. «Ця книга допомогла мені на старті кар’єри, коли очі були заплямовані продажними сюжетами та незрозумілими новинами», – розповіла Олеся.
Другою радить книгу, за допомогою якої можна цікавіше подати, здавалося б, «суху» інформацію — «Нова журналістика». Її написав Том Вулф – один із засновників жанру наративної журналістики (Tom Wolfe (1975) The New Journalism Pan). Він пропонує унікальний погляд на медіа, що поєднує літературний стиль з інформаційною точністю. У книзі описують основні техніки створення захопливих історій та прийоми, які допомагають оживити репортажі: деталізація, побудова «живого» персонажа та глибоке занурення в контекст. Це робить журналістику не просто фактичним описом подій, а цікавим для читача оповіданням. Проте не забувайте про стандарти точності, відокремлення фактів від думок та оцінок. Тільки ваш герой може сказати гарно про події, а не ви.
І третя книга, яку порекомендувала кореспондентка — автора Крейга Сілвермана «Вибачте за помилку: як помилки ЗМІ забруднюють пресу та ставлять під загрозу свободу слова» (Craig Silverman (2009) Regret the Error: How Media Mistakes Pollute the Press and Imperil Free Speech. Union Square Press/ Penguin Group Canada). В ній описані типові помилки, яких припускаються майбутні медійники. Тож аби менше стресувати через невдачі — варто прочитати цю книгу.
«Сілверман – фахівець із перевірки фактів. Тут він аналізує типові помилки, які і я робила на початку, пропонує ефективні методи запобігання. Він також розповідає про особливості фактчекінгу, використання різних джерел та боротьбу з дезінформацією. Це сьогодні дуже корисні навички, бо потік фейків від росіян – це проблема, про яку потрібно знати, і з якою треба боротися. Книга навчає, як уникнути пасток, що спричиняють неточності в новинах, а також дає поради для перевірки інформації», – розповіла журналістка.
Утім перед тим, як прочитати ці книги, Олеся радить ретельно вивчити стандарти журналістики, опрацювати джерела, які рекомендують до курсів студентам-медійникам. Адже згадані книги є хорошим доповненням до основних знань і навичок, здобутих в університеті та на практиці.
Антон Сіренко, магістрант відділення журналістики