Анетта Гатько – уродженка Виноградова. Її батько – угорець, мама – українка. Навчалася в ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів імені Жігмонда Перені. Закінчила магістратуру з угорської мови та літератури в УжНУ. Під час навчання їздила до Угорщини, мала змогу проживати і додатково навчатися там, а зараз переїхала за кордон. Разом із подругою заснувала приватну мовну школу – навчає онлайн угорської мови всіх охочих. Дівчина має чималий досвід роботи у різних галузях, легко змінює місце проживання, шукає себе й не зупиняється на досягнутому.
– Анетто, яку роль відіграло навчання у Вашому житті?
– Завдяки навчанню в УжНУ я здобула хорошу освіту, водночас – і досвід навчання за кордоном, познайомилася з багатьма цікавими особистостями. Викладачі сприяли моєму розвитку та допомагали у всьому, завдяки чому маю добрі практичні навички. Недарма ще за сім років до вступу я мріяла навчатися саме в Ужгородському національному університеті.
– Після закінчення університету Ви працювали за фахом?
– Я працювала в дитячих освітніх закладах в Ужгороді та Виноградові. Рік – у ЗОШ №3 І-ІІІ ст. ім. Жігмонда Перені вчителькою угорської мови та літератури. Моя бабуся – корінна угорка, тому добре володію цією мовою. Водночас знаю й українську, бо мама завжди розмовляла зі мною українською. Також я працювала у ТОВ «Нестле Бізнес Сервіс Україна» у Львові, де вдосконалила знання української мови, хоча моєю роботою було налагодження контактів з угорським ринком. Окрім цього, уже близько п’яти років даю приватні уроки угорської мови.
– Що спонукало Вас переїхати до іншої країни?
– Переїхала у зв’язку з сімейними обставинами. Але як можна зрозуміти з моєї попередньої відповіді, я дуже спонтанно змінюю місця роботи і проживання. Утім не можу не зазначити, що й мізерні зарплати були великим поштовхом для того, щоб поїхати з України. Адже коли я працювала в місті, то була змушена давати також приватні уроки або працювати у мовній школі, щоб прожити з трьох зарплат.
– Де проживаєте зараз?
– Сьогодні я мешкаю в Чехії. Перше і найголовніше – тут достойна зарплата, соціальне страхування, медицина, інфраструктура. У цій країні мені легше жити і забезпечувати себе.
– Знаю, що Ви є однією із засновниць мовної школи для угорців і українців. Розкажіть про цей проєкт.
– На початку цього проєкту я хотіла самостійно продовжувати навчати людей мови, адже мала досвід і знайшла себе у цій сфері. Та після триденного марафону з вирішення всіх робочих питань зрозуміла, що сама з цим ніяк не впораюся. Тоді мені на допомогу прийшла подруга дитинства, моя теперішня колега – Анжеліка Аморт, – з якою ми вирішили створити приватну мовну школу. Зараз навчаємо всіх охочих угорської мови, але маємо ще багато інших планів. Наша мета полягає в тому, щоб люди могли одержувати знання від компетентних осіб, щоб розвивались і не забували угорської мови. На мою думку, угорська мова популярна, тому що є чимало можливостей працевлаштування в Угорщині, тож люди зацікавлені у вивченні мови. А база в нас була уже задовго до цього, тож ми всі свої знання об’єднали і вирішили навчати українців та угорців.
Наша школа особлива ще й тим, що ми навчаємо онлайн, а це дуже зручно. Крім того, ми обидві – філологи угорської мови за фахом. Вважаю, це дуже важливо, адже багато хто займається цією справою, не знаючи особливостей цієї мови, не володіючи нею на достойному рівні.
– Зважаючи на українсько-угорське походження, яка культура, мова – українська чи угорська – Вам ближча?
– Я українсько-угорська патріотка. Думаю, кожен, хто має такі корені, розуміє, що серце не може належати чомусь одному. Я дуже поважаю і люблю як угорську, так і українську мову.
– Чи повернетеся до України?
– Я люблю Україну, Закарпаття для мене назавжди залишиться найріднішим у світі. Бо я тут народилась і тут моє коріння. На ваше запитання складно відповісти. Мене завжди буде тягнути до рідного міста, та чи буде хороша можливість для того, щоб повернутися, – не знаю, час покаже. За собою дверей ніколи не зачиняла.
Тетяна Голяк, студентка відділення журналістики