Вже кілька років поспіль в Ужгороді навчаються студенти-іноземці з різних країн, найбільше – з Індії, а також із Нігерії, Іраку, Банґладешу, Лівії, Сирії тощо. Освіту здобувають англійською, хоч опановують і українську. Для багатьох із них, особливо вихідців із Нігерії, англійська є державною мовою. Тож для українців вони є носіями цієї мови і можуть поділитися знаннями, допомогти в опануванні іноземної. Сьогодні ми познайомимося з нігерійцем, котрий після закінчення медичного факультету знайшов себе у педагогіці й нині успішно навчає англійської мови українців.  

Чуді Оконджі – талановитий, дружній і дуже позитивний хлопець. Він залюбки розповів, як живеться та працюється студенту з Африки в Ужгороді.

– Чуді, розкажи про свою батьківщину.

– Я родом із Нігерії, яка знаходиться в Західній Африці. А ви знали, що Нігерія територіально в півтора рази більша за Україну, а за населенням – більше ніж уп’ятеро? (Усміхається. – Авт.)

– Що спонукало тебе приїхати до України? Чи підтримували батьки таке рішення?

– Я приїхав сюди, щоб вивчати медицину, обрав Україну завдяки порадам свого батька. Я полюбив Ужгород і тепер переконую своїх нігерійських друзів, що ужгородці дійсно толерантні й приємні люди, а мама з татом можуть жити спокійно й не хвилюватися за мене.

– Чому ти обрав для навчання медичний факультет?

– Бути лікарем – означає бути корисним. Ще змалку я зрозумів, що допомагати людям дуже важливо, тому потрібно шукати ту професію, де можна реалізуватися в цьому напрямку. Якість життя людини залежить від її здоров’я, і саме медик може покращити його, чи не так? Лікувати людей – нелегке завдання, а я з дитинства обожнюю виклики! (Усміхається. – Авт.). До того ж батько й мати все життя вважали, що я достатньо наполегливий, досягаю поставлених цілей і можу опанувати велику кількість необхідного матеріалу.

– Як з’явилася ідея викладати англійську, якщо була інша ціль – стати лікарем?

– На останньому році навчання вирішив спробувати себе в ролі викладача англійської мови. Я люблю спілкуватися з людьми, ділитися думками та дружніми порадами з ними. Це також спонукало до того, аби стати членом speaking club у навчальному центрі «Polyglot». Я багато чого навчаюсь у своїх учнів, навіть коли просто допомагаю їм говорити англійською упевнено та правильно.

– Скількох людей ти навчаєш та що найважче у роботі викладача іноземної мови, на твою думку?

– Я вважаю, найскладніше – переконати учнів говорити лише англійською мовою (Усміхається. – Авт.). Поки що я мав можливість навчати понад 50 учнів.

– То нове хобі затьмарило твою дитячу мрію – стати лікарем?

– Зараз я не працюю лікарем, але не відмовився від професії.

– Чи плануєш повертатись у медицину в майбутньому?

– Так, звичайно, але не в клінічну практику. Я хотів би зосередитися на профілактиці та охороні здоров’я.

– Чуді, за весь час перебування на Закарпатті чи зазнавав ти дискримінації за расою, кольором шкіри?

– Поки що в мене не виникало труднощів на Закарпатті. Я відкритий до нових знайомств та щиро люблю людей у цьому місті. Більшість із них – доброзичливі та приємні. Щодо расової дискримінації, був лише один випадок: дідусь, проходячи повз мене, почав кричати, закликав мене задуматися та повернутися на батьківщину.

– Чи є в тебе можливість підтримувати власні культурні традиції, відзначати національні свята тут?

– Так, ми з друзями святкуємо день незалежності нашої нації, нам ніхто цього не забороняє.

– А які традиції найважливіші у Нігерії?

– У Нігерії існує безліч традицій, настільки багато, що не вистачить часу для пояснення (Усміхається. – Авт.). У моїй країні є три головні племена: ігбо, йоруба та хауса-фулані (загалом їх налічується понад 350). Я з племені ігбо. Нашою найважливішою традицією є повага до старших. Цих самих принципів дотримуюсь і тут, в Україні.

– Чим тобі подобається життя в Україні?

– Життя в Україні, особливо в Ужгороді – цікаве, а спілкування з людьми іншої культури та мови ніби відкрило моє серце та розум для нових вражень. В Ужгороді проживають різноманітні, але мирні спільноти, і цим мені подобається життя у цьому маленькому місті.

Отже, Чуді Оконджі власним прикладом довів, що за мрією варто йти хоч і на інший куточок земної кулі. Завдяки наполегливості і сміливості він здобув освіту, знайшов своє покликання в Україні. А сьогодні допомагає своїм учням досягти успіху у вивченні англійської.

Дар’я Гарайда, студентка відділення журналістики

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.