В Ужгородському прес-клубі відбувся круглий стіл «Закарпаття між фактами і міфами: роль ЗМІ та громадського сектору у протидії дезінформаційним кампаніям». Його учасники – медійники-практики, науковці, аналітики – говорили про те, як дезінформація у військовий час впливає на комунікацію Закарпаття з сусідніми країнами, які наслідки таких дій, які інформаційні маніпуляції поширюються в іноземних ЗМІ, а також як навчати майбутніх журналістів протидіяти дезінформаційним кампаніям.
Суспільно-політичний контекст і результати досліджень громадської думки в регіоні описав Анатолій Головка, директор Центру аналізу регіональних ризиків, кандидат політичних наук. На його думку, події на локальному рівні резонують із національними, впливають на відносини України, що позначається на підтримці нашої країни. В етнонаціональній та міжконфесійній площині найвиразніше проявляються інформаційні процеси й ризики. Політики використовують негативні події для електоральної підтримки. Інформаційні впливи зорієнтовані на пересічних громадян, що володіють зниженою резистентністю. Аналітик вбачає вирішення проблем у системній співпраці, запровадженні курсів із медіаграмотності для різних вікових груп, а також розробці й дотриманні етичних кодексів медійниками.
«Питанням медіаграмотності вигідно маніпулювати. Це своєрідна політична жуйка, яку кинули суспільству. Проблема не у відсутності правил, етичні кодексів журналістів є і в Україні, і у світі, а в тому, що їх не дотримуються. На жаль, ефективної стратегії боротьби з дезінформацією, фейками та міфотворчістю поки немає і, чесно кажучи, навряд чи буде найближчим часом. Це не вигідно політичним елітам, які мають ефективний інструмент впливу на виборця», – вважає Юрій Бідзіля, доктор наук із соціальних комунікацій, професор кафедри журналістики УжНУ. Він переконаний, що системність у медіаграмотності має передбачати її вивчення з дитячого садка, продовжувати в школі й університеті, а також ухвалювати закони не лише про відповідальність журналістів за фейки, а й про відповідальність політиків за поширення неправдивої інформації.
Інформацію про те, що медіаграмотність буде введено до середньої школи, почула на Donbas Media Forum медіаекспертка Ірина Сов’як. Вона проводить тренінги з протидії дезінформації та зауважує, що аудиторія по-різному реагує на спростування міфів і стереотипів, особливо тих, які пов’язані з людьми, яким симпатизують. Мати національну стратегію медіаосвіти невигідно політикам, погоджується Ірина.
Результати досліджень показують, що українці звертаються за інформацією не до традиційних медіа, а до блогерів, – зауважив Віталій Дячук, аналітик Інституту Центральноєвропейської стратегії. Він проводив дослідження інформаційних кампаній та спостерігав, як з одного фейку виростає наратив чи хвиля невдоволення, як у Румунії блогери хайпують на темі війни, у Польщі поширюються меседжі, спрямовані на дискредитацію українських біженців, а в Угорщині в соцмережах і в медіа переконують про утиски етнічної спільноти в Україні, її мобілізацію, а також формують наратив страху. Відтак угорці вважають Україну другою за рівнем загрози після Росії, бояться сюди приїджати. З іншого боку, буде багато прикладів, коли громадяни сусідньої країни демонструють приклад людяності, підтримки, потужних волонтерських рухів.
Коли проблематика стосується інцидентів, які виникають на Закарпатті на міжетнічному ґрунті, потрібна дуже швидка реакція, – переконана Тетяна Вашаргелі, редакторка угорської редакції «TV21 Унгвар». Влада повинна діяти на випередження поширення фейків, які відразу підхоплюються сусідніми державами і роздмухуються.
Приклади того, як доводиться спростовувати стереотипи і міфи під час співпраці з закордонними партнерами, навела Катерина Ірха з ГО «Комітет медичної допомоги в Закарпатті». Організація працює по всій Україні, ключові партнери — у Німеччині, Франції та Швейцарії. За словами Катерини, іноземці бачать Україну крізь призму «країни третього світу», тому й рішення пропонують відповідні. Нерідко спрямовують зусилля для допомоги країнам Африки, натомість про ситуацію в Україні мають спотворене розуміння. Тож волонтери особисто запрошували європейських партнерів, щоб вони на власні очі пересвідчилися в ситуації: Україна воює й водночас розвивається.
До обговорення непростих питань долучився також Міхал Франк, журналіст «Korzár Prešov» Press», який тривалий час висвітлює українські події, як волонтер їздить до прифронтових регіонів. Зараз він із колегами розробляє проєкт для протидії дезінформації, адже для Словаччини ця проблема також актуальна.
Наприкінці пресконференції професор Юрій Бідзіля і доцентка Наталія Толочко розповіли про особливості навчання і практики журналістів УжНУ. Для молоді пропонують різні курси, пов’язані з темою медіаграмотності, як «Медіа і національна безпека», «Пропаганда і контрпропаганда», «Воєнна журналістика», «Маніпуляції у спілкуванні», «Методика викладання медіаграмотності». Студенти мають чимало розроблених проєктів, спрямованих на подолання стереотипів, міфів, а також розробляють медіаосвітні ігри, проводять уроки з медіаграмотності школярів і своїх молодших колег.
За інформацією Ужгородського прес-клубу