У словацькій мові слово «Korenie» має два значення: коріння роду, а також приправи. Обидва є символічними для словаків Закарпаття, адже вони дбають як про збереження й відродження своєї культури та, як приправа — зберігають «смак» своєї держави і самобутності всюди, куди розійшлися по світу.
Таку ідею заклала у фотовиставку її ініціаторка Яна Дудаш — голова Закарпатського обласного культурно-просвітницького товариства словацьких жінок «Довіра». Разом із колегами зібрала й представила на виставці близько 100 фотографій переважно 30-х років ХХ ст. з кількох осередків, де компактно проживають словаки: Сторожниця, Середнє, Анталовці, Гута, Тур’я Ремета. Серед них – фото 200-річної хати з Середнього, в якій досі проживають представники етносу. Автентичні фото доповнили сучасними, які зробила фотохудожниця Кетрін Кіш, — повідомляє «Varosh».
«Korene» відкрили 11 липня в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту за сприяння Департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської ОВА. У такий спосіб цього року відзначили День закордонних словаків, що має неабияке значення для представників національної спільноти на Закарпатті. Словаки цінують внесок і підтримку держави, адже зізнаються, що власними силами організувати подібні заходи не можуть.
На відкриття запросили словаків із різних осередків – сіл і селищ Ужгородщини, Свалявщини, Перечинщини. Ігор Шинкарюк, заступник голови обласної військової адміністрації, вручив представникам громади почесні грамоти за активну роботу зі збереження та популяризації етнічної самобутності, народних традицій і надбань.
Також словаків привітав Юрій Переста, почесний консул Словацької Республіки у Львові, який, зокрема, переказав вітання від Генерального консула Словацької Республіки в Україні Павла Паніса.
Директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Коцан зазначив, що словаки – одна з найменш численних нацспільнот краю, але найбільш активна. На Закарпатті вони з’явилися ще на початку ХVIII століття. Пізніше були різні хвилі переселення, але ближче до кінця XIX – початку ХХ ст. основний ареал проживання зосередився на Ужгородщині, Перечинщині, Свалявщині, звідки й представлені фото.
Яна Дудаш переконана, що День закордонного словака об’єднує представників нацспільноти в одну родину. Спадок, який залишили предки, потрібно передавати молоді, тому під час виставки намагалися поєднати минуле й сучасність: «Мені надзвичайно приємно стояти тут як етнічній словачці і я щаслива, що можу пропагувати свою культуру, традиції, залишити своїм нащадкам те, що залишили мені. Завдяки фотовиставці маємо можливість зазирнути в минуле й подивитися, як проживають словаки зараз. Наприклад, на світлині з Середнього є хата, якій вже 200 років. І весь час там живуть словаки, зберігають свої традиції! Зараз у ній проживає двоюрідна сестра моєї мами. Звісно, всередині будівлі дещо змінилося, але в основному вона має автентичний вигляд. Це важливе місце для нашої родини та спільноти загалом. Ми віримо, що і нащадки будуть зберігати цю пам’ять».
Пані Яна представила, серед інших, і світлини зі своєю прабабусею. Жінка зізналася, що коли переглядає фото, бачить різні постаті, різні долі. Зазначає, що в товаристві є дівчата-фольклористки, які збирають пісні, а потім їх виконують дорослі й молодь: «Я би хотіла донести це вам – донести культуру своїх людей, яких я надзвичайно люблю, де б вони не були: у Гуті, в Середньому, в Анталовцях, Сторожниці чи в інших населених пунктах. Зберігати традиції, свою мову – надзвичайно важливо. Ми доповнюємо колорит Закарпаття, самобутність нашої держави, і для нас важливо заповнити кожну клітинку, кожен куточок, де ми можемо проявити свою ідентичність словака».
Фрагменти музичної творчості словаки продемонстрували й на відкритті виставки: в’язанки словацьких народних пісень виконали народні колективи «Арніка» (с. Тарновці) та «Гутяночка» (с. Гута, керівник Наталія Юрик). Також під час виставки можна було спробувати автентичні страви, а поруч, на стендах, дізнатися їхні рецепти.
Наталія Толочко для Varosh