Перенасичення інформацією негативно впливає на наш мозок: новини ллються звідусіль, на телефон постійно надходять нові повідомлення, соціальні мережі наповнені різноманітним контентом… Складно фокусуватися на чомусь одному протягом тривалого часу і це подеколи заважає нам читати книги. Але не вірте міфам, що молодь не читає. Дехто віддає перевагу сучасним авторам, хтось класиці. Одні люблять електронні книги, інші цінують паперові. Студенти УжНУ також багато читають і розповіли нам про свої вподобання.
Роман Лавренко, студент 4 курсу економічного факультету:
– Я пам’ятаю день, коли мені подарували першу книжку в моєму житті. Дідусь приніс «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Читати я не вмів, тож для мене читала мама. І я так сильно надихнувся, що книга залишається моєю улюбленою донині. Взагалі мені подобається перечитувати книги декілька разів. З віком ті ж самі слова на тих самих сторінках набувають різного сенсу. Зараз я читаю в основному класику. За останній рік це були: Джордж Орвелл «1984», Оскар Вайльд «Портрет Доріана Ґрея»,Мері Шеллі «Франкентшейн». Класична література – це можливість поповнити свій словниковий запас, розширити світогляд, приміряти на себе чужу роль. Серед українських авторів я можу виділити Івана Багряного. Ціную його творчість через те, що вона кожного разу змушує мене подивитися на своє життя під іншим кутом і переосмислити цінності.
Наталія Баняс, студентка 3 курсу філологічного факультету:
– Я навчаюся на філолога української та англійської мови. Моя спеціальність говорить сама про себе: я маю читати багато книг. Але насправді для мене це неабияке задоволення. Моя бібліотека постійно збільшується. Останнім часом це відбувається завдяки творам Деніела Кіза. «Таємнча історія Біллі Міллігана», «П’ята Саллі», «Доторк» – мої улюблені книги. Цей автор захопив мене вмінням зацікавлювати з першої сторінки, дивувати протягом всього твору неочікуваними сюжетними поворотами і тримати інтригу до самого кінця. Серед українських письменників обожнюю творчість Ліни Костенко, готова цитувати її кожен день. Я сама пишу поезію і поетеса є для мене прикладом не тільки талановитої людини, а й сильної цілеспрямованої української жінки.
Анастасія Ціпкал, студентка 3 курсу юридичного факультету:
– Майбутній юрист має бути раціональним, розвивати критичне мислення й логіку. Але у вільний час майбутній юрист може читати, що забажає. Я надаю перевагу художній літературі ХХ століття. Зокрема, нещодавно прочитала «Колекціонер», «Квіти для Елджерона», «Ребекка». Всі вони максимально не схожі між собою, але, як на мене, мають одну спільну рису – непередбачуваний сюжет, що втілюється в поведінці героїв та різноманітності подій. До того ж, я постійно читаю українську літературу. Сучасні проблеми знову нагадають нам, що найбільше потрібно цінувати саме культуру свого народу, своєї Батьківщини. Серед моїх фаворитів «Танго смерті» Юрія Винничука, «Valse mélancolique» Ольги Кобилянської, «Роки сповідань і втрат» Юрія Луцького.
Катерина Кадар, студентка 3 курсу факультету туризму та міжнародних комунікацій:
– Раніше я не вміла правильно обирати літературу. Читала все, що мені радили знайомі. Зараз у мене більш-менш сформований читацький смак. Здебільшого я обираю сучасних українських авторів. Зануритися в свою культуру, дізнатися більше про дух сучасного життя мого народу – ось, що мене цікавить. Улюбленим автором є Сергій Жадан. Його романи «Месопотамія», «Танцюючий з медведями», «Ворошиловград» не встигають залежатися на книжковій поличці, бо дістаю їх звідти досить часто. Вміле поєднання таких контрастних почуттів, як горе і щастя, трагедія і життєрадісність, краса і потворність – дарують мені незабутні емоції від прочитання цих творів.
Дар’я Максимова, студентка 1 курсу кафедри журналістики:
– Зізнаюся, що книжковий світ відкрила для себе нещодавно. Довгі роки пошуків того жанру, який зможе мене зацікавити, нарешті принесли результат. Я прийшла до філософської літератури, в якій описано людську свідомість у всіх її проявах. Все почалося з відео про творчість Альбера Камю і відразу вирішила прочитати один із його найвідоміших романів – «Чума». Після цього вже не могла зупинитися і прочитала ще кілька книг протягом року: «Гість», «Сторонній», «Бунтівна людина». Я люблю похмуру атмосферу творів А. Камю: пошуки сенсу, які завжди закінчуються абсурдом.
Як бачимо, серед студентів УжНУ є такі, котрі закохані в книги, для яких читання стало хобі, а також із ним пов’язана майбутня професія. В університеті є можливості для обміну враженнями від прочитаного: студенти самі організовують літературні клуби, проводять творчі вечори. Хочеться, щоб тих, хто цінує літературу, читає із задоволенням, було якомога більше. Адже література – це невичерпне джерело натхнення і нових знань.
Валерія Малента, студентка кафедри журналістики, спец. «Реклама та PR»
Фото з сайту Freepik