Мова – це багатство кожної нації. Вивчаючи інші мови, ми пізнаємо культуру і традиції народу, збагачуємося духовно. Мову можна вивчати по-різному: за допомогою репетиторів, відео на платформі YouTube чи онлайн-ресурсах. Але найкращий варіант – серед носіїв мови, безпосередньо спілкуючись із ними. Саме такі можливості під час семестрових стажувань, літніх шкіл, обмінних поїздок до закордонних університетів мають студенти філологічного факультету, особливо – словацького відділення. У 2022-23 навчальному році закордонне стажування пройшла й студентка-словакістка 2-го курсу – Амалія Лукінчук. Протягом першого семестру вона навчалася в Університеті імені Коменського в Братиславі (словац. Univerzita Komenského v Bratislave).
До Дня рідної мови, який відзначають 21 лютого, ми підготували матеріал із студенткою. Розпитали в Амалії про вдосконалення мови за кордоном, здобуття нових навичок та, звісно, дозвілля, яке вона мала під час стажування у Братиславі.
– Скільки часу ти навчалася в Словаччині? Як дізналася про такі можливості?
– Навчалася я один повний семестр. Хоча це скоріше було не навчання, а стажування, під час якого я отримала багато нових знань та навичок пов’язаних із моєю майбутньою професією.
Про стажування дізналася від лекторки кафедри словацької філології УжНУ, професорки Яни Кесселової. Такі навчальні поїздки і стажування організовує Центр викладання словацької мови як іноземної «Studia Academica Slovaca» та Міністерство освіти Словацької Республіки та України відповідно до міжнародної угоди.
– Які вимоги були до учасників програми, за якою ти їздила: хороші оцінки, бажання поїхати, знання мови…?
– Вимоги стосувалися тільки документів, мені знадобився дозвіл на тимчасове проживання в іншій країні. Високий мовний рівень не був обов’язковою умовою. Навпаки – навіть якщо ти не дуже добре знав словацьку, викладачі знаходили підхід, були організовані різні групи відповідно до рівня словацької, що значно полегшувало процес навчання і комунікації.
– Як проходив навчальний процес? Що тобі подобалося, а що ні?
– Пари проходили дуже цікаво, найбільше ціную максимальне порозуміння з викладачами. Завжди можна було і пожартувати, і запитати про різне під час занять.
– Чи виникали труднощі під час навчання?
– Особливих труднощів не було. Пари проходили легко та цікаво. Якщо виникали якісь питання, ми могли одразу їх поставити й отримати відповідь, що дуже класно. У нас були предмети, які викладали англійською, і було незвично та водночас корисно, адже це новий незабутній досвід.
– Можливо, тобі сподобалися підходи, методика викладання окремих дисциплін, або навпаки – що здивувало?
– Найбільше мене здивувало, що коли хворієш чи з певних причин не можеш відвідати пару, викладач може підключити тебе онлайн, щоб ти не пропускав заняття. Якщо виникла така ситуація, домашні роботи враховували в середній бал. Заняття тривали на платформі «Teams», де кожен міг подивитися свою оцінку або ж повторити навчальні матеріали.
– Де ти проживала під час навчання?
– Проживала в гуртожитку ім. Л. Штура (L. Štura).
– Знайшла собі нових друзів?
– Так, я познайомилася з двома студентками зі Львова, які зараз є моїми найкращими подругами. Також зі студентами з Сербії, Узбекистану, Угорщини, Польщі, Словаччини, – ледь не з усього світу.
– Де проводила вільний час?
– Вільний час ми проводили в гуртожитку, переглядаючи фільми, або ж виходили на прогулянку Братиславою, насолоджувалися прекрасним містом, заходили в кав’ярні.
– Яке ставлення словацьких студентів до українки?
– У кожного по різному. Хтось жаліє нас, зважаючи на ситуацію, а хтось із захопленням запитує, як зараз справи в Україні.
– Чи багато в університеті студентів, які виїхали до Словаччини внаслідок війни?
– Я би не сказала, що їх багато, але такі, безумовно, є.
– Як оцінюєш свій рівень володіння словацькою мовою до поїздки і після?
– До поїздки я дуже соромилася розмовляти словацькою. Але у Словаччині мені доводилося постійно це робити. Спілкувалася з викладачами виключно словацькою, як і з місцевими. І коли усвідомлюєш, що вони тебе розуміють, хочеться більше вчитися та більше розмовляти цією мовою. Після поїздки я не соромлюся говорити словацькою, почуваюся розкутіше та, безумовно, маю більший словниковий запас.
– Який досвід, нові навички ти здобула за час навчання у Словаччині?
– Я мала дуже гарний досвід спілкування словацькою мовою, комунікувала з людьми, які приїхали з різних куточків світу, навчилася краще сприймати на слух та розуміти розмовну словацьку. Загалом це неоціненний досвід та практика, і я б залюбки поїхала ще!
– Які ще можливості вдосконалення мови мають студенти словацького відділення УжНУ?
– Усі студенти-словакісти 3 курсу проходять практику на факультеті мистецтв Пряшівського університету в Пряшеві. А крім того, ми з лектором провели тиждень на екскурсії в Пряшові, Бардейові, Високих Татрах, Попраді та Кошице. До нас на кафедру приїжджають гості зі Словаччини, ми можемо послухати їхні лекції, а також почути словацьку мову від носіїв мови.
Як бачимо, навчання і стажування в інших країнах та навіть туристичні поїздки неабияк сприяють розвитку професійних та комунікативних навичок. Віримо, що після перемоги України у війні всі охочі студенти зможуть вільно подорожувати, брати участь в обмінних програмах як за кордоном, так і в межах України, – щоб розвиватися і здобувати нові знання.
Рената Яцко, Максим Пушкар, студенти кафедри журналістики
Фото з особистого архіву Амалії Лукінчук