Особливістю Одеської області є багатонаціональність. Згідно з результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., на території області проживають представники 133 національностей і народностей. Серед найчисельніших – болгари, молдавани, гагаузи, євреї та білоруси. Кожна з цих етноспільнот має свої культурні, релігійні особливості та, звісно, мову. Сьогодні познайомимо вас із болгарами та гагаузами Одещини.
Діаспора українських болгар, що проживають в Одеській області, є найбільшою у світі. Її називають однією з найбільш інтегрованих у суспільне, культурне життя Одеси та області. Місцеві болгари ведуть активне громадське життя, зберігають рідну мову й традиції.
Перші болгари з’явилися на території Одещини ще за герцога Ришельє. У 2013 році одеська громада відзначила 200-річчя їхнього переселення до міста. До речі, дві морські столиці України та Болгарії – Одеса та Варна – є містами-побратимами.
На Одещині болгари завжди селилися компактно, у великих селах до семи тисяч людей. Проте з часом спостерігалася й інша ситуація, коли болгари переїжджали у великі міста.
Культурним осередком етносу є Всеукраїнський центр болгарської культури. Тут проводять курси болгарської мови для дітей та дорослих, є актовий зал для проведення заходів. Також у центрі працює велика бібліотека.
Болгарська молодь також досить активна. Щороку в Одесі проводять конкурс краси «Міс болгарочка». Основна мета заходу полягає в об’єднанні молоді та залученні її до збереження й розвитку болгарської культури.
Серед наймасштабніших заходів болгарської громади – Всеукраїнський болгарський собор – видовищний фестиваль болгарської культури і традицій. Його присвячують Дню незалежності Болгарії. У старовинній Аккерманській (Білгород-Дністровській) фортеці зазвичай збирається близько 10 тис. осіб. Мета заходу – збереження і розвиток традицій, примноження історичних, культурних та освітніх здобутків болгарського етносу в Україні.
Серед громадських організацій області значне місце займає Асоціація болгар України. Асоціація виконує важливу роль формування етнонаціональної політики країни, сприяє толерантності, допомагає розвитку полікультурної України. Президентом Асоціації з 1999 року є Антон Кіссе.
Болгари Одещини донедавна мали кілька друкованих медіа. Сьогодні в медіапросторі для них виходять телепрограми рідною мовою.
«Ще декілька років назад ми могли спостерігати щонайменше три інформаційні проєкти болгарської діаспори Одещини. Серед них друковані видання «Роден край», «Болгари: вчора, сьогодні, завтра» та «Огляд плюс»», – розповідає Ігор Карпеченко, головний редактор онлайн-газети «Топор».
Перші два видання фінансувалися частково з регіонального та державного бюджетів та виходили для представників болгарської діаспори виключно болгарською мовою, один раз на місяць. Частково фінансування проєктів покривалося за рахунок грантів, отриманих безпосередньо з Республіки Болгарії.
Видання «Огляд плюс» було комбінованим. Частина інформації стосувалася суспільно-політичної проблематики, а матеріали були написані українською та російською мовами. Часопис поширювався через представників болгарської діаспори в регіоні.
До минулого року два перші видання («Роден край» та «Болгари: вчора, сьогодні, завтра») продовжували свою діяльність. Сьогодні держава і регіони перестали фінансувати подібні видання, гранти на випуск газет для нацменшин також були призупинені.
На телеканалі «Суспільне Одеса» продовжують виходити передачі для представників нацменшин, зокрема молдаван, гагаузів та болгар. До 2021 року ефір тривав годину, ведучі говорили виключно мовою нацменшини. Сьогодні, у зв’язку з реформуванням каналу й ухваленням Закону про державну мову, випуски транслюють державною мовою з титруванням мовою меншини, або мовою етносу з титруванням українською. Хронометраж – 10–30 хв.
З друкованих видань, на жаль, жодне не продовжило свою роботу.
Ігор Карпеченко вважає, що журналіст, який працює в медіа нацменшин, має розуміти культуру цього народу. Також потрібно вміти шукати інформацію в різних джерелах, спілкуватися мовою етносу. У людини, яка не пов’язана з національною спільнотою та не викликає довіру в її представників, можуть виникнути труднощі на етапі збору інформації, під час спілкування з місцевими жителями.
«Журналіст має розуміти національні особливості. Наприклад, болгарська національна страва «баниця» (пиріг з листкового тіста з сирною начинкою) у молдаван називається «меліна», тому важливо не помилитися, створюючи матеріал про традиційну кухню цих етносів. Це не так просто, як може здатися на перший погляд», – вважає Ігор Карпеченко. Відтак робота журналіста в медіа нацменшин потребує глибокого занурення в тему, знання мови та культури.
Гагаузи – тюркський народ християнського віросповідання, основна частина яких живе в північній частині Центрального Буджака (Республіка Молдова). Сьогодні Україна є однією з двох країн поруч із Молдовою, де компактно проживають гагаузи.
За даними перепису 2001 року, кількість гагаузів у нашій країні – 31,9 тисяч. Більш ніж 86 % із них проживає в Одеській області, що становить 1,1 % населення.
Гагаузи є переважно сільськими жителями: частка гагаузів-селян в Україні у 2,5 рази більша, ніж частка мешканців міст. Неподалік Одеси є п’ять моноетнічних селищ гагаузів (Виноградівка, Старий Троян, Олександрівка, Дмитрівка, Котловина). Також є три села зі змішаним болгарсько-гагаузьким населенням (Новоселівка, Красне, Табакі).
Гагаузи-містяни в основному проживають в Болграді, а також в Одесі. Водночас в Болграді гагаузи є другою за кількістю етнічною групою (після болгар) і складають майже 17% населення згідно з переписом 2001 року, що є рекордом для міст України!
Діаспора має можливості для навчання, розвитку та вивчення мови. В Одесі створена рада вчителів-гагаузів, яка ініціює розв’язання проблем з освітою для представників нацменшини. Гагаузька мова сьогодні вивчається як окремий предмет від початкових до старших класів у місцях компактного проживання народу: у селах Олександрівка, Дмитрівка, Виноградівка, Кубей, Красне (Болградського району), селі Котловина (Ренійського), селі Старі Трояни (Кілійського району).
Культурне життя гагаузької нацменшини зосереджене переважно в місті Болград та в обласному центрі гагаузької культури, розташованому в селі Виноградівка.
Щороку 20-21 вересня в Одесі відзначають Дні гагаузької культури.
Чимало активностей відбувається в Болграді, де триває масштабний фестиваль.
Гагаузька діаспора має власну громадську організацію. Асоціація гагаузьких товариств України (головою якої є Юрій Дімчогло) об’єднує представників нацменшини та проводить культурні заходи.
Особливістю нацменшини є те, що через складні історичні, політичні та культурні обставини представники етносу не завжди вказують приналежність до гагаузів. Частина називає себе болгарами або молдаванами, що свідчить про асиміляцію.
Загалом меншина веде активну освітню та культурну діяльність, щоб популяризувати та примножити власні традиції й культуру, зберегти національну самобутність та ідентичність.
Отже, болгари й гагаузи Одещини – приклад етносів, що успішно проживають на території нашої держави, зберігаючи при цьому власну мову і культуру.
Підготувала Олена Гришаєнко, студентка 2 курсу відділення журналістики