Щорічно, останньої суботи листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів. Наша країна пережила три такі трагедії. Найжахливішою з них став Голодомор 1932–1933 років. Дослідники досі сперечаються про кількість людських утрат у той час: називають від 3,9 до 10,5 мільйонів жертв…

Неможливо забути цю моторошну сторінку нашої історії і важливо розповідати про Голодомор молоді – для усвідомлення масштабів трагедії, наслідків, а також навчати співпереживати, поважати пам’ять загиблих… Неабияку роль тут відіграє шкільна освіта, а також дальші дослідження істориків, обговорення теми Голодомору в наукових колах.

У період 1932–1933 рр. Закарпаття належало до Чехословаччини, однак про події у Великій Україні тут добре знали. Історики УжНУ працюють із проблематикою Голодомору, радянського терору. Одним із тих, хто досліджує причини, наслідки злочинів періоду СРСР, є доцент кафедри модерної історії України та зарубіжних країн факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Василь Міщанин.

– Василю Васильовичу, на вашу думку, чи можна було уникнути Голодомору в Україні?

– Так, безумовно. Проте тут слід передусім розібратися в термінах, їх смисловому наповненні. «Голод» – відсутність або гостра нестача з певних причин хліба та інших харчових продуктів у населеному пункті, районі, країні тощо. Зазвичай голодні роки були спричинені якимось природними чинниками, як-от неврожай, посуха, вимерзання, підтоплення тощо. Так-от, у 1932–1933 роках не спостерігалося природних катаклізмів, подібних до великих посух 1891, 1921, 1946 років.

Інший термін «голодомор» дослівно означає – морити голодом, виморювати, виголоджувати; мор (смерть) від організованого голоду. Цей термін чи не вперше вжито 17 серпня 1933 року в чеському часописі «Večernı́k P.L.», який розмістив інформацію – «Hladomor v SSSR». В інформації Інституту національної пам’яті відзначається, що «Голодомор, вчинений комуністичним тоталітарним режимом у 1932–1933 роках, є геноцидом українського народу». Адже він забрав життя мільйонів наших співвітчизників, яких зумисно позбавили засобів для існування, прирікши на голодну смерть. Цей злочин офіційно визнано тільки в 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні».

– Окрім українців, які нації теж не уникнули штучного голоду?

– Звісно, що голод не вибирав жертву за національним принципом. Серед дослідників тривала дискусія, якими були причини трагедії. Так, одна група акцентує увагу на національно-політичних причинах Голодомору (Джеймс Мейс, Роберт Конквест, Ален Безансон та ін.). Р. Конквест стверджував, що «голод запланувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями-селянами».

Інша група (Василь Марочко, Ніколя Верт) наголошує на соціально-економічних причинах, «насильницьких хлібозаготівлях», «політиці продрозкладки» тощо.

Для зміцнення своєї влади комуністичний режим знищував усіх, хто міг якимось чином порушити його монополію тоталітарної держави на право вирішувати, як має жити країна. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Саме тому вона становила серйозну загрозу для цього імперського утворення, його геополітичних намірів. З огляду на це сталінський режим вдався до відкритої війни проти українців.

Так, крім УРСР, від голоду постраждали й інші території Радянського Союзу. Але якщо подивитися на карту поширення Голодомору, то це регіони, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан.

– Чи торкнувся Голодомор території Закарпаття?

– На Закарпатті про голод у Великій Україні знали. Про це писали всі газети: чеські, українські, російськомовні, ті що писали місцевим діалектом. Заперечували голод тільки закарпатські комуністи, звинувачуючи в брехні чехословацьку буржуазію.

Початок 1930-х на Закарпатті теж можна охарактеризувати голодними роками. Спричинені вони були світовою економічною кризою. Проте уряд Чехословаччини не допустив до масштабної трагедії. Навпаки, у 1933 році Закарпаття намагалося навіть їжею допомогти українцям, які страждали від голоду, збираючи й відправляючи харчі. Зрозуміло, що ця допомога не доходила до нужденних.

– Які найжахливіші наслідки Голодомору?

– Окрім фізичного вбивства мільйонів людей, цей злочин спричинив руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості цілого народу.

– А реакція світової спільноти на тогочасні події?

– Керівництво СРСР старанно намагалося приховати злочин. Та все ж інформація про голод ширилася. Документальні підтвердження злочинних дій більшовицької влади під час Голодомору містяться в доповідях іноземних дипломатичних установ. Зокрема – в повідомленні італійського консула у м. Харкові Серджіо Ґраденіґо посольству Італії в Москві «Про голод і українське питання (від 31 травня 1933 р.)», політичному звіті консульства Німеччини в Києві (від 15 січня 1934 р.).

– Є й досі маловідомі факти про трагедію?

– За тридцять років незалежності України тема Голодомору вже, мабуть, вийшла з категорії «білих плям». Нині історикам відомі численні факти цього жахливого масового вбивства. У 1956 році в романі «Чорний обеліск» Еріх Марія Ремарк ужив фразу, яка стала крилатою: «Смерть однієї людини – трагедія, смерть мільйонів – лише статистика» (її безпідставно приписують Сталіну. – Ред.). Нині між українськими істориками і демографами тривають дискусії стосовно кількості померлих через недоїдання. Нещодавно Національний музей Голодомору-геноциду випустив книгу «Геноцид українців 1932–1933. За матеріалами досудових розслідувань», в якому аргументує цифру в 10,5 мільйонів жертв. Деякі дослідники Інститут демографії та соціальних досліджень та Інституту історії України стверджують, що це число відчутно завищене і навіть дискредитує тему Голодомору-геноциду. Тож пошук істини триває…

– Тогочасна влада, що наважилася на злочин проти народу, має конкретні обличчя…

– Відповідальність за Голодомор цілковито лежить на тоталітарному сталінському режимі з його розгалуженою каральною машиною. Слід також назвати й головних дійових осіб, які або спровокували голод, або, маючи всі повноваження і можливості, не відвернули його. Це Йосип Сталін – Генеральний секретар ВКП(б), перша особа в компартійній структурі; В’ячеслав Молотов – голова Раднаркому СРСР (безпосередньо відповідав за хлібозаготівлі в Україні); Лазар Каганович – у 1925–1928 рр. секретар ЦК КП(б)У, 1928–1939 рр. – секретар ЦК ВКП(б); українські партійні та радянські керівники – Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар, Мендель Хатаєвич, Станіслав Реденс та ін.

Окрім розмови з Василем Міщанином, ми поспілкувалися зі вчителькою історії берегівського ліцею «Платан» Оксаною Кобзєвою. Попросили поділитися інформацією про особливості вивчення тем, пов’язаних із Голодомором, і те, як сучасне юнацтво сприймає цю трагедію.


– Оксано Миколаївно, які форми, методи викладання застосовуєте, коли розповідаєте про Голодомор на уроках історії?

– У кожному класі це «інформаційна п’ятихвилинка»: зазвичай пишу на дошці роки трьох голодоморів, причини голоду, наслідки, число жертв. Далі обговорюємо з учнями ключові питання трагедії.

У 9-х класах, за планом зі всесвітньої історії, вивчаємо тему «Голод в Ірландії». У цьому контексті обов’язково згадую і про Голодомор 1932–1933 років в Україні. Цього року разом із п’ятикласника взяли участь у міській акції «Запали свічку пам’яті». Також традиційно переглядаємо кінофільм «Гіркі жнива» в 9-х класах.

– Як ставляться учні до подій 1932–1933 років?

– Скажімо, мої десятикласники дуже уважно слухали й співпереживали, коли згадувала закон про п’ять колосків, розповідала, як чекісти вичищали всі запаси харчів із будинків… Молодь усвідомлює, які страшні часи випали на долю наших співвітчизників. У когось на очах виступають сльози, особливо коли переглядаємо інтерв’ю з очевидцями. Не приховують моторошного відчуття від перегляду фотографій жертв…

– Про що найскладніше розповідати учням в темі про Голодомор?

– Найважче читати школярам спогади тих, хто пережив ці жахливі роки голоду, та переглядати відеозаписи разом із учнями. Але вони мають про це знати. Повинні пам’ятати, щоб стати свідомими громадянами й активними учасниками суспільно-політичного життя, відповідальними за свій майбутній вибір… Щоб таке більше ніколи не повторилося.

Вічна пам’ять мільйонам жертв Голодомору!..

Розмовляла Валерія Мацола, студентка відділення журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.