Як четвертокурсники готуються до фінального етапу в навчанні.
Четвертий рік навчання в університеті – найважчий для студентів. Адже в цей час відчуваєш неабияку відповідальність за своє майбутнє: окрім звичайних іспитів, потрібно скласти підсумковий державний іспит, а також написати й захистити дипломну роботу. Від того, наскільки сумлінно студенти підготуються, виконають ці завдання, залежить здобуття диплома бакалавра журналістики та, безсумнівно, їхнє майбутнє.
Цьогорічні четвертокурсники відділення журналістики зізнаються: роки навчання для них промайнули неймовірно швидко. Якщо раніше хтось із студентів байдикував, вірив у те, що закінчити університет – просто, то тепер активізувалися всі без винятку, адже зрозуміли: гризти граніт науки не так легко, як вони думали. Тож як наші четвертокурсники працюють над бакалаврськими дослідженнями в умовах пандемії, чи усвідомлюють, що за кілька місяців завершується навчальний рік, та що корисного засвоїли для себе за чотири роки навчання – я запитала в студентів спеціалізацій «Журналістика», «Реклама та зв’язки з громадськістю».
Юрій Піпаш, спеціалізація «Реклама та PR»:
– Написання бакалаврської роботи – це трохи важче, ніж я очікував. Виникають труднощі з літературою, якої насправді не так багато, щоб дослідити обрану тему. Також доводиться думати ще й про практику, її успішне завершення. Тому важко зорієнтуватися, розподілити час на всі важливі завдання. Загалом в умовах пандемії нелегко готуватися до завершення навчання. Набагато простіше й краще контактувати з викладачами в університеті, а не у вайбері. Я щасливий, тому що скоро, сподіваюся, отримаю диплом. Не впевнений, що буду сумувати за університетом, бо я не сентиментальна людина. Для мене навчання – це просто етап у житті. В УжНУ я познайомився з багатьма цікавими людьми, а нові знайомства – це завжди добре. Корисним вважаю й те, що навчився працювати в багатьох програмах, особливо графічних. Я вважаю, це знадобиться мені в майбутньому.
Ольга Сабовчик, спеціалізація «Журналістика»:
– Буде не до кінця щирою, якщо скажу, що робота над бакалаврською проходить чудово. Я обрала для себе дуже цікаву тему, однак для написання якісної дипломної потрібен час. Зараз у мене була практика, тому приділяла трохи менше часу бакалаврській роботі. Але вже щось є, і це добре. Звичайно, після тривалого сидіння вдома (поїздки на практику і походи в магазин не враховую), мені хочеться наживо побачити викладачів, одногрупниць і просто сам університет.
Поки що не віриться, що в цьому році, я можу отримати диплом, стану випускницею відділення журналістики. Чотири роки на філологічному пролетіли занадто швидко. І це лякає, бо хочеться ще посидіти в аудиторії. Я й досі не можу усвідомити, що невдовзі буду бакалавром, оскільки половину третього і більшу частину четвертого курсу навчаюся дистанційно, вдома.
За чотири роки я здобула багато корисних знань, навчилася працювати зі словниками і не запізнюватися на першу пару. Дякую Галині Валентинівні за це! Багато про що варто сказати, і важко виділити щось конкретне. Усі викладачі, які працюють на кафедрі, доклали максимальних зусиль для того, щоб я стала такою, якою є зараз.
Ярослава Середич, спеціалізація «Реклама і PR»:
– Для мене написання курсових робіт завжди було непростим завданням. Лінь – моя головна проблема. Але зараз зібралася з думками та силами, розумію, що цей рік – вирішальний, тому намагаюся працювати з бакалаврською кожного дня, пишучи по 2-3 сторінки. Мені нелегко закінчувати навчальний рік в умовах пандемії. Маю поганий зір, і коли довго працюю з ноутбуком, очі швидко втомлюються. Тому навчання безпосередньо в університеті – для мене найкращий варіант, хоч раніше й важко було прокинутися вранці, щоб вчасно приїхати на заняття. Хочу побачити одногрупників та викладачів. Пишаюся тим, що скоро одержу диплом, докладаю до цього максимум зусиль. Найголовніше, що дало мені навчання, – це мотивація, в чому переконалася на власному прикладі. Адже хоч і на четвертому курсі, але за хороші успіхи я змогла перейти з контрактної на іншу форму і тепер навчаюся за державні кошти. А це дуже мотивує до продуктивної роботи над собою в майбутньому.
Вікторія Кенідра, спеціалізація «Журналістика»:
– Над бакалаврською працюю, можливо, не так ефективно як хотілося б. Те, що переважно сидимо вдома і немає постійної комунікації з наставниками, трохи знижує продуктивність. Проте з керівником обговорюємо різні моменти й працюємо у визначеному напрямку.
Закінчувати семестр у таких умовах нескладно, оскільки позаду вже дві закриті сесії під час пандемії. Тому, думаю, нових труднощів не виникне, хоча поки не уявляю, як відбуватиметься захист бакалаврських робіт та державні іспити. Від цього стає трохи лячно, адже знову ж таки – немає відчуття реальності подій, здається, ніби це ще десь далеко.
Поки що відчуваю тільки сум, останнім часом я постійно нагадую собі, що я досі студентка, пригадую всі цікаві пари, дискусії з викладачами, розмови з одногрупниками. Розумію, що через кілька місяців стану дипломованим спеціалістом, і водночас усвідомлюю, що сумуватиму за навчанням на філологічному. Я вдячна університету за ці чудові чотири роки. Було багато непорозумінь, навіть розчарувань в обраній професії й системі освіти, проте це забувалося, коли усвідомлювала, що немає перешкод, що можливо все. Упродовж років навчання поруч були висококваліфіковані викладачі, які з часом ставали навіть приятелями. Ми відвідували цікаві пари, опановували нове. Вдячна журналістиці за те, що навчилася не боятися себе й інших, комунікувати й не здаватися.
Отже, попереду у студентів-четвертокурсників – фінальний етап їхнього освітнього шляху. Добре, що вони не розчаровуються і залишаються мотивованими попри всі труднощі, які виникають в умовах пандемії. Хочеться вірити, що принаймні наприкінці навчального року студенти зберуться в рідному університеті, аби гарно і впевнено захистити дипломні роботи й зробити фото на згадку про навчання на відділенні журналістики.
Тетяна Хасанова, студентка відділення журналістики