Представники ромської громади, на жаль, найчастіше з-поміж інших етносів, які проживають на Закарпатті, стикаються з упередженим ставленням і неприйняттям у суспільстві. «Буває, приходиш у якесь нове місце, а в людей спрацьовує стереотипне мислення: якщо я ром, отже, зараз щось украду», – розповідає ромський громадський активіст, журналіст Віктор Човка. Він один із тих, хто упродовж багатьох років роботи на телебаченні на власному прикладі руйнує стереотипи про спільноту, до якої належить. Віктор невпинно йде до своєї мрії та прагне вдосконалюватися в журналістиці: веде програму «Романо Лав» на телеканалі «TV21 Ungvar», планує запуск сайту для ромів «Roma.ua». Виданню «Media Vista» він розповів про свою кар’єру, найближчі плани, а також поділився думками щодо причин поширення стереотипів про ромів і можливостей подолання упередженого ставлення.

– Вікторе, розкажіть про себе: де народилися, здобували середню та вищу освіту?

– Я корінний ужгородець. Середню освіту здобув в ужгородській школі №4, зараз вона є словацькою. Згодом вступив у Закарпатський державний університет на економічний факультет, спеціальність «Фінанси та кредит». Ближче до кінця мого навчання відбулося об’єднання  ЗакДУ та УжНУ, тому диплом отримав уже в УжНУ. Це моя перша вища освіта, хоч  протягом усього життя також мріяв бути психологом, працювати в школах з ромськими дітьми. Але сталося так, що навчався на економіста, адже в той час для майбутніх фахівців з економіки та юриспруденції діяла стипендіальна підтримка від «Ромського освітнього фонду». Згодом, після здобуття першої вищої освіти, я наздогнав свою мрію та здобув фах психолога. Також маю дуже цінний сертифікат, який отримав за рік навчання в Центральному європейському університеті, що знаходиться в Будапешті. Тоді діяла спеціальна програма для ромів, створена Фондом Сороса. І мені вдалося туди потрапити, хоч заявок було майже 100, а відбирали лише 20 студентів. Я став єдиним представником ромської громади з України. Програма мала назву «Roma English Language Program». Там було дуже цікаво, я познайомився з ромами з усього світу, разом ми вивчали англійську мову. Через рік дізнався, що маю можливість продовжити навчання, але в Україні мене чекала моя ще на той час дівчина, з якою згодом одружився. Тому я повернувся додому.

– Що спонукало Вас розпочати журналістську діяльність?

  Іще під час навчання на економічному факультеті УжНУ я часто відвідував програму «Романо Джівіпен» на сучасному телеканалі «UA: Закарпаття» («Тиса-1» у минулому). Мені було цікаво подивитися, як усе це працює, хотілося стажуватися. Згодом Мирослав Горват, ведучий програми, пішов у депутати і так сталося, що замість нього ведучим став я. Офіційно у штат команди програми «Романо Джівіпен» я потрапив, якщо не помиляюся, наприкінці 2016 року. Працював там до кінця 2018 р., а потім, у зв’язку з сімейними обставинами, був вимушений поїхати на заробітки.

– Після повернення Ви перейшли працювати на телеканал «TV21 Ungvar»? Чому не повернулися на Суспільне?

– Через пів року після заробітків я повернувся в Україну та дізнався, що з Суспільного звільнилося багато людей. Так на початку 2019 року я почав працювати на телеканалі «TV21 Ungvar», де й була заснована програма «Романо Лав». У перекладі – «Ромське слово», крім того, «лав» тут звучить, як англійське «love», тому це здалося нам цікавим рішенням для назви.

– Які теми Ви зазвичай порушуєте в програмі «Романо Лав»? Чи розповідаєте про проблеми ромів? Якщо так, то про які саме?

  З самого початку заснування програми її метою було показати, що насправді роми – це звичайні люди, транслювати позитив, адже про ромів поширюють багато негативної інформації, особливо в інтернеті. Наші програми стосуються різних культурних заходів, висвітлюємо теми спорту, освіти, а нещодавно ми почали знімати різні майстеркласи. Ще однією актуальною проблемою є «мова ворожнечі» – висловлювання ненависті щодо ромів, тому в нашій програмі вийшло вже близько чотирьох випусків, присвячених цій темі. У них ми намагаємося руйнувати стереотипи щодо ромів, показувати нашу громаду з кращого боку.

Як Ви вважаєте, в чому основна причина несприйняття ромів, дискримінації, нетолерантних висловлень про них? Що потрібно зробити, аби змінити ставлення суспільства до громади? І чи тільки суспільство нав’язує стереотипи, чи й роми сприяють цьому?

– Якщо взяти, до прикладу, освіту, то варто сказати, що навчання для ромської громади раніше не мало великого значення, бо найголовнішим для них було вижити у важких умовах. Це й призвело до того, що сьогодні значний відсоток ромів – неосвічені та бідні. А таких людей сприймають негативно. Тому подібна думка склалася про всю ромську громаду. Але я теж ром. Просто люди звикли стригти ромів під один гребінець: мовляв, якщо один ром жебракує або є крадієм, то всі інші – такі самі. А незахищеним представникам нашої громади потрібна допомога держави. Допоки в Україні не зрозуміють, що це проблема не тільки ромів, а всієї країни, то нічого не зміниться. Хоча в Європі все це вирішується, можливо, не високими темпами, але швидше, ніж у нашій державі. Адже багато ромів у європейських країнах отримують вищу освіту, навчаються в кращих університетах, стають успішними людьми та працюють у серйозних організаціях. Тоді як в Україні насправді невеликий відсоток тих, хто може вибитися в люди. Тому слід вирішувати цю ситуацію, реалізувати різні програми для підтримки ромської громади.

– Хто працює над програмою «Романо Лав»? Велика команда?

– Не можу не сказати про нашого режисера – Валерія Коломійця. Людина дуже талановита, працював багато років на Суспільному і взагалі присвятив більшу частину свого життя телебаченню. Коли створювалася наша програма, то паралельно було засновано й чимало інших. І Валерій міг обрати для режисури будь-яку з новостворених програм. Але він обрав нашу, і це досі дуже тішить мене,  тому що ми дуже злагоджено співпрацюємо. Також над «Романо Лав» працює оператор Іван Еней. Головний редактор – Тетяна Вашаргелі, директор – Золтан Кулін. Я – автор програми.

– Які випуски ваші улюблені? Чи кожен випуск для вас особливий?

– Насправді дуже важко відповісти. Я ціную кожен наш випуск, адже ми єдині в Україні, хто створює таку ромську програму, і я вважаю, що ми – унікальні. Тому що небагатьом ромам вдається потрапити на телебачення. Можу, наприклад, виокремити випуски про працівників АВЕ. Вони транслюються ромською мовою. Подобаються випуски тим, що в них показуємо реальне життя. Або буває таке, що записуємо інтерв’ю, до прикладу, зі львівськими ромами, одною з них є дівчина Алла Юрченко. Той випуск мені сподобався, бо на будь-яке питання Алла давала глибокі, розлогі відповіді, було цікаво її слухати.

– Отже, у нас на Закарпатті існує телевізійна програма для ромської громади. А чи виходять в області друковані видання для ромів?

– На жаль, поки що немає друкованих видань. Іноді виходять статті про ромів, скажімо, в онлайн-виданні «Varosh».  Колись вони брали в мене інтерв’ю. Але не всі статті в онлайн-ресурсах про позитив, часто буває й таке, що публікують негативні новини. І це дуже прикро. До речі, хотів додати, що в майбутньому я планую запустити ромський сайт «Roma.ua»

– Тобто продовжите реалізовувати себе в журналістиці?

– Так, планую розвиватися в ромській журналістиці. «Романо Лав» на «TV21 Ungvar» буде окремим проєктом, а серед моїх особистих планів – запуск сайту «Roma.ua», де розміщуватимемо багато інформації про ромів, зокрема статті і навіть книги. Будемо з командою розвивати блогерство, запускати музичні кліпи, адже музична ромська культура поступово зникає. Крм того, плануємо розробляти кепшн-відео про ромів.

– Чи стикалися особисто з нетолерантним ставленням з боку інших людей?

– Нещодавно в нас був випуск про «мову ворожнечі», ми розмовляли з ромським студентом. Він розповідав, що в університеті викладач звертався до нього вкрай зневажливо, міг назвати «циганом»… Я не сказав би, що до мене погано ставилися. Але коли навчався на першому курсі, то однокурсникам було трошки незрозуміло, хто я за національністю, їм було соромно спитати. Бувало таке, що стикався з упередженим ставленням до себе з боку викладачів. І в школі стикався. І навіть зараз таке буває, незважаючи на те, що працюю в журналістиці. Але тепер я просто не звертаю на це уваги. Часом приходиш у якесь нове місце, а в людей спрацьовує стереотипне мислення: якщо я ром, отже, зараз щось вкраду. Люди ховають свої сумки, бояться залишити їх біля мене. На жаль, це буває дуже часто.

Нещодавно під час майстеркласу «Як правильно реагувати та протидіяти «мові ворожнечі» в соціальних мережах», який я проводив в Ужгородській гімназії №14, учень шостого класу розповів, як хотів придбати щось у супермаркеті, але охоронці не дали йому цього зробити. Подумали, що він може щось вкрасти, хоча дитина ще нічого не встигла накоїти.

– Розкажіть, яка ситуація в ромських громадах щодо пандемії? Чи ведеться статистика хворих і тих, хто одужав?

– Нещодавно до нас приїздили уповноважені з прав людини в Західному регіоні. Здається, вони по всій Україні проводили спеціальні дослідження стосовно пандемії в ромських громадах. У деяких ромів немає підписаних декларацій із сімейними лікарями, і це ускладнює процес звернення до лікарень, якщо вони відчувають симптоми коронавірусу. Щодо статистики захворюваності, можу сказати, що з нашої громади хворіє невеликий відсоток людей. Ще на початку пандемії ми хвилювалися, аби в разі захворювання одного рома з табору, тобто компактних поселень, не захворіли всі. Але, на щастя, цього не сталося. Якщо хтось хворіє, то поодиноко. Тобто ситуація стабільна, все контролюється. Деякі громадські організації (ЮНІСЕФ, Товариство Червоного Хреста, фонд «Відродження») допомагали нашій громаді: роздавали антисептики, маски та продуктові набори.

Дякуємо Віктору за вичерпні відповіді на кожне запитання! Хочемо побажати успіху в його журналістській діяльності, у презентації майбутнього сайту для ромів. Сподіваємося, що всі його старання не залишаться непоміченими та сприятимуть розвитку ромської громади.

Тетяна Хасанова, студентка відділення журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.