Українська мова – головна цінність нашої країни, гордість і скарб великої козацької держави. Сьогодні вона звучить на всіх континентах, у різних куточках світу, а знають її як одну з найкрасивіших у світі. Наша мова загартовувалася царською, радянською цензурою, пережила не одного Валуєва і Щербицького, аби в кінцевому результаті стати справжнім феноменом.
Цієї осені, в умовах загарбницької війни, Ужгородський університет прийняв абітурієнтів із різних міст України, які були змушені тікати від війни. А 9 листопада, у День української писемності та мови, ужнівці долучилися до написання традиційного радіодиктанту, який став не тільки перевіркою знань, а й актом єднання наших братів і сестер в усьому світі.
Авторкою цьогорічного диктанту стала Ірина Цілик, письменниця та кінорежисерка, а читала його Анна Роговцева, акторка театру і кіно. «…А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень», – саме так авторка описує події сьогодення. Ці слова розчулили до сліз, особливо тих, хто через війну покинув або втратив свій дім…
Під час радіодиктанту згадував рідну Херсонщину й студент 3 курсу спеціальності «Журналістика», Нікіта Лісовець. Зізнається, що забувши про пунктуацію, переживав слова: «Розкажи мені про свій дім. Той, що пам’ятає твої перші хиткі кроки і береже щорічні зарубки часу, залишені рукою матері на одвірку….». Саме це речення взяло за живе, адже на півдні нашої держави – рідний дім Нікіти, а також друзі, які досі перебувають в окупації.
Радіодиктант національної єдності – щорічна подія, яку ініціювало і проводить Українське радіо до Дня української писемності та мови з 2000 року. Наразі це наймасштабніший регулярний флешмоб із популяризації української мови та грамотності. До його написання цьогоріч долучилася велика кількість українців, адже написання адаптовано до умов воєнного часу: дехто долучився до акції в бомбосховищі, а для тих, що живуть за кордоном, облаштували спеціальні студії.
Мова визначає те, ким ми є, за що воюємо і що здобудемо. Мова – це зброя, тож упевнено послуговуймося нею. Ми знаємо тільки одне: перемога неодмінно буде за нами. Вистоїмо і переможемо, як завжди! Воюємо на усіх фронтах! З Днем української писемності та мови!
Мирослав Лисович, студент 3 курсу відділення журналістики