У кожного народу свої звичаї і традиції. Нерідко ми знаємо культуру лише свого етносу та неохоче цікавимося іншими, помилково думаючи, що вони нічим особливим не вирізняються. Тому ми поспілкувалися з представниками різних етноспільнот Закарпаття і розпитали їх, які звичаї, традиції вони підтримують, проживаючи в Україні.
Тож розповідаємо в цій статті про культурні особливості найбільшої після українців етноспільноти Закарпаття – угорців; про другу за чисельністю нацменшину – румунів; один із найдавніших етносів Закарпаття – євреїв; та близьких українцям за духом і територіально – словаків.
Угорці
Студентка першого курсу відділення журналістики Юлія Філіп, яка має угорські корені, розповідає, що в селі Есень на Ужгородщині, де вона проживає, збереглася весняна традиція поливанок. На другий день Великодня хлопці ходять поливатися до дівчат. Раніше для цього використовували воду, а зараз – парфуми. В давнину дівчата дарували хлопцям під час обряду крашанки, а зараз – шоколадні писанки.
Також у ніч із 30 квітня на 1 травня хлопці таємно приносять до осель дівчат так звані «травневі дерева» — гілочки чи навіть вирубані деревцята, прикрашені кульками й різнокольоровими стрічками. Щоб проявити симпатію до дівчини, дарують букети бузку чи тюльпанів. За традицією, вранці дівчата повинні вгадати, від кого отримали квіти. Раніше хлопці, які не приховували своїх почуттів до дівчини, співали їй серенади.
На Різдво угорці села Есень ходять колядувати від хати до хати з бетлегемом. Цей звичай добре відомий у селах Закарпаття. Але варто зазначити, що останнім часом він забувається, – зазначила Юлія.
Угорці Ужгорода також все рідше колядують, тож молодь знає про традицію небагато. Так, студент Комунального вищого навчального закладу ужгородського музичного фахового коледжу імені Д. Є. Задора, угорець за походженням Даніель Семсічко розповів, що з зимових свят у його сім’ї відзначають Адвент, що починається за 24 дні до народження Христа.
«Перед Різдвом у нашій родині є традиція: наповнюємо кишеньки створеного власноруч календаря цукерками чи маленькими подаруночками, аби щодня діставати сюрпризи для настрою! Звичайно, ввечері 24 грудня збираємося всією родиною за столом, що ламається від традиційних угорських страв. Одна з основних – ароматний суп із багатьма видами м’яса, овочами та квашеною капустою», – розповів Даніель.
Угорці Закарпаття відзначають як традиційні свята, так і сучасні. Чимало таких відбувається за підтримки консульства. Даніель пригадує, що раніше в Ужгороді організовували заходи, приурочені співдружності України та Угорщини. Тож сподівається, що позиція угорської влади під час війни не стане руйнівною у стосунках двох сусідніх країн.
Румуни
Другою за чисельністю національною меншиною Закарпаття є румуни. Ця етноспільнота зберігає та підтримує свою культуру, живучи багато років на Закарпатті.
Поспілкувавшись із представницею румунської етноспільноти – Оксаною Порадою – ми дізналися, що в сім’ях румунів Закарпаття переплелися як українські, так і румунські традиції.
З-поміж традиційних румунських страв поширені мамалига та чорбу, які румуни готують на свята. Мамалига – це страва з кукурудзяного борошна, схожа на український банош, а чорбу – це кислий суп із м’ясом та квасом із висівок. Цікаво, що румуни дуже полюбляють бринзу і додають її до багатьох страв.
Оксана Порада зазначає, що румуни – трудівники, для них дуже важливий порядок у дворі та оселі. У давнину румуни оздоблювали вхідні двері в оселі візерунками з дерева. Але з часом традиція призабулася, адже оселі модернізують.
Зі слів Олени, румунські жінки захоплюються вишивкою, у кольорах якої домінують чорний та червоний.
Євреї
Єврейський етнос є одним із найдавніших в Україні. Тут проживає близько 300 тисяч осіб, що мають єврейське коріння. Їхня культура відрізняється від української. Однією з суттєвих відмінностей у традиціях євреїв та українців є святкування Нового року.
Рош ха-Шана, або ж єврейський Новий рік, відзначають восени, цьогоріч – 26-27 вересня. У євреїв настав 5783 рік. Початок нового року для них – судний день, тому що Всевишній вирішує, як житимуть люди протягом наступного року.
Ми розпитали Михайла Рінгера, жителя Закарпаття, що має єврейські корені, як відзначає це свято його сім’я. Напередодні в домі запалюють свічки. «З ними в дім потрапляє світло. Запалюють їх жінки – хранительки домашнього затишку. Заміжня жінка запалює не менше двох свічок, а незаміжня – одну», – розповів Михайло. На другий день свята, після денної молитви, виконують обряд Ташліх. Він полягає в тому, що люди йдуть до водоймища, в якому водяться риби, та моляться, просять про терпимість і поблажливість від Бога. Михайло зазначає: «Стоячи біля водоймища, людина має зрозуміти, що може потрапити в тенета поганих вчинків, як риба потрапляє у рибацькі снасті».
Цей обряд для того, щоб попросити Всевишнього про допомогу в житті, відпустити гріхи.
Йом-Кіпур Михайло святкував 5 жовтня. Дослівно назва перекладається як день спокути. Свято відбувається під час посту, тому згідно з віруваннями, заборонено виконувати будь-яку роботу. «Суть посту в тому, щоб звільнити час для молитви, а також зайнятися самоаналізом», – каже Михайло. Напередодні Йом-Кіпура прийнято виконувати Капот. Згідно з ритуалом, слід купити півня для чоловіка, або курку для дівчини. Птаха обертають над головою, промовляючи спеціальну молитву. Після молитви птаха зарізають кошерним способом, а м’ясо роздають нужденним.
Страждання півня мають спонукати людину до роздумів про те, що якби Бог судив людей справедливо, то вони б пережили не менші муки. Тому вся надія людини – на милосердя Господа.
«Сукоти» відзначають протягом тижня, з 10 до 16 жовтня. Це свято веселощів. Те, чого люди не змогли досягти постом на Йом-Кіпур, вони зможуть зробити через радість. Однією із заповідей свята є заповідь чотирьох рослин, які символізують чотири типи євреїв. Адас – це гілка мирту, символізує євреїв, що виконують всі заповіді та обряди. Етрог, або цитрон символізує єврея-мудреця. Лулав, гілочка пальми з фініками, – це глибоко віруючі люди, які недостатньо знають Тору. Ще одна гілка – з верби, Арава, – символізує тих, які не знають Тору та не виконують законів. Для того, щоб виконати цю заповідь, люди беруть до рук всі чотири рослини і трясуть ними, вимолюючи благословення. Виконувати обряд мають всі євреї. «Так ми об’єднуємося, стаємо рівними, бо в радості всі рівні», – розповів Михайло.
Словаки
Представники словацького етносу дуже люблять природу, тож не дивно, що їхні основні свята присвячені зміні пір року: Свято Трьох царів триває в кінці різдвяного тижня; Винесення Морени, що схоже на Масляну; Свято травневого дерева – традиція словаків, що збереглася з язичницьких часів; Явято Люциї у грудні, коли дівчата гадають на майбутнього чоловіка. Ми поспілкувалися з Адамом Балажем – етнічним словаком, який переїхав на Закарпаття три роки тому, але вже встиг вивчити українську мову, водночас зберігає традиції свого народу. На Закарпатті він знайшов свою другу половинку та роботу – працює вчителем англійської мови в одному з закладів загальної середньої освіти.
Адам розповів, що словаки також славляться виноробством та смачними стравами. Поширена, наприклад, спішська похутька – м’ясний гуляш з грибами і картопляними оладками, та печене вепрове коліно – свиняча рулька, запечена в духовці з хріном і гірчицею.
Представники словацького етносу на Закарпатті – духовно сильні особистості, які зберегли свою мову і культуру навіть після 40-річного забуття, коли територія краю входила до складу СРСР, а словацьку меншину не визнавали.
Як бачимо, кожен етнос різний, але є те, що всіх об’єднує, – любов до своїх звичаїв і традицій. Відрадно, що живучи в українськомовному середовищі, вони не асимілювалися повністю, зберегли своє, та водночас запозичили дещо й від українців. Мирне, толерантне співжиття національних громад на Закарпатті упродовж багатьох років підтверджує, що наша єдність – у різноманітті.
Над матеріалом працювали: Максим Пушкар, Людмила Майор, Рената Яцко, Авеліна Сарвадій, Андріана Катона
Фото з сайту Unsplash, автор Kelly Sikkema