Українці здавна шанують одне з найважливіших християнських свят – Різдво Христове. Підготовка до нього триває переважно з перших днів грудня. Оскільки на Закарпатті проживає багато етносів, релігійних спільнот, тут святкують і католицьке Різдво – 25 грудня, і православне – 7 січня. Студенти філологічного факультету також відзначають народження Ісуса неоднаково, особливо ті, хто має родичів – представників різних національних спільнот – або проживає в населених пунктах, де тісно переплелися традиції святкування за східним та західним обрядом.

Різдво Христове відзначають три дні, упродовж яких християни відвідують церкву. Обов’язковою та улюбленою різдвяною традицією є колядування. Діти збираються разом та відвідують кожну хату, вітаючи господарів колядками, за що отримують солодощі чи гроші. У закарпатців є одна цікава прикмета: першим у хаті повинен заспівати саме хлопчик, тоді в родині буде панувати добробут.

Давнім звичаєм, поширеним на Срібній Землі, є ходіння з вертепом, який називають бетлегемом. Його атрибутом є різдвяна зірка – символ звістки про народження Ісуса Христа. Молоді парубки одягаються в різних персонажів і грають певні ролі. Вони діляться на три коляди: церковну, старшу (від 18 до 25 років) та малу (від 13 до 18 років).

В окремих населених пунктах колядують старші жінки, які одягаються в національний одяг, ходять від хати до хати разом із священником, котрий благословляє дім та родину. А парубки пізно ввечері колядують у дівчат.

Різдвяні традиції католиків, які святкують Різдво 25 грудня, де в чому відрізняються від звичаїв православних християн. Спільним для обох обрядів є дотримання посту, колядування, відзначення свята народження Ісуса упродовж трьох днів. Однак є й суттєві відмінності. Студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» Євгенія Салька, яка відзначає Різдво в селі Ботфалва на Ужгородщині, має угорські корені, зазначає, що зимові свята в її сім’ї – дуже важливий період, тож готуються до них із початку грудня. «Ми складаємо перелік подарунків для всіх родичів і намагаємося подбати про різні дрібниці, купуємо елементи декору чи оновлюємо минулорічні. Різдво святкуємо в родичів. За традицією, перед тим, як зайти до хати, співаємо колядку «Mennyből az angyal». І коли господарі запрошують у будинок, то вітаємо їх зі словами: «Boldog Karácsonyt!», тобто «Щасливого Різдва!». З-поміж традиційних страв на католицьке Різдво готують gomba leves, що дослівно означає «грибний суп», але, крім грибів, туди ще входить багато м’яса, різної копченини. І, звичайно, жодне угорське Різдво неможливе без шоколадної випічки. Святкування закінчується колядками та подякою господарям. Новий рік наша родина відзначає за середньоєвропейським часом, тобто на годину пізніше, а після півночі приходять щедрівники та посівальники. За традицією, 1 січня вранці потрібно вмити обличчя освяченою водою, щоб  у новому році все було добре», – розповіла студентка.

Першокурсниця спеціалізації «Реклама та зв’язки з громадськістю» Ніколетта Саєнко, яка відзначає Різдво в Берегові, має угорців у родині, тож вона поділилася звичаями, яких дотримується її сім’я:  «Кожного Різдва ми всією сім’єю збираємося разом, незалежно від того, в якій частині країни чи області проживаємо. Заходячи в дім, гість повинен заколядувати,  а перед куштуванням святкових наїдків ми дякуємо Богу, що зібралися разом. За столом, на якому  завжди багато страв, виконуємо різдвяні пісні. Новий рік ми теж любимо відзначати. Маємо таку прикмету: якщо готувати на Новий рік курку, то грошей не буде, тому ми її в цей час не вживаємо. Ще можу сказати те, що моя сім’я відзначає Новий рік за середньоєвропейським часом».

Передує Різдву Святвечір, коли готують дванадцять пісних страв. У деяких населених пунктах 6 січня йдуть на цвинтар, щоб запалити свічки померлим родичам. Після повернення вмиваються та одягають чистий одяг. Біля дверей господар ставить солому, при цьому промовляє: «Зі Святим вечором вас, із Різдвом Христовим!». Також частина соломи ставиться під хліб, і сім’я починає вечеряти. Опісля приходять колядники. Крім соломи, дехто заносить у дім маленьку вівцю. Про таку цікаву традицію розповіла студентка другого курсу спеціальності «Українська мова і література, англійська мова і література» Неля Зорівчак, яка проживає в селі Завадка Воловецького району.

На Рахівщині, зокрема у Великому Бичкові, на Різдво приділяють велику увагу згуртованості родини. Про традиції своєї сім’ї розповіла магістрантка відділення журналістики Маріанна Лепай: «Різдво я завжди святкую вдома. Традиційно на Святу вечерю ми готуємо 12 страв. Коли з’являється перша зірка, сідаємо до столу. Потім чекаємо колядників, радіємо народженню Христа. У період різдвяних свят обов’язково йдемо до бабусь та інших родичів. На відміну від Нового року, Різдво у нашій сім’ї прийнято проводити з рідними. Також є така прикмета: потрібно накривати на стіл разом, і обов’язково, щоб кожен із членів сім’ї поклав  туди якусь страву. Вірять, що так ми будемо радіти всі свята».

Натомість у центральній Україні, на Київщині, Різдво і Новий рік відзначають із дотриманням інших цікавих звичаїв, про які розповіла студентка другого курсу відділення журналістики Юлія Дердюк: «Щодо святкування Різдва, можу сказати, що у нас на столі завжди 12 страв. Діти колядують, правда, уже давно немає вертепу. По краях стола, під скатертиною, кладемо часник, він оберігає оселю від злих духів. Я більше люблю свято Нового року. Ми з сім’єю завжди вбираємо ялинку після андріївських вечорниць, перед Днем Святого Миколая. А в переддень Нового року цілий день займаємося приготуванням улюблених страв. Олів’є, запечена качка з яблуками, – обов’язкові страви на нашому новорічному столі. Також не обійтися без мандаринів. Віддаємо перевагу святкуванню в тихому сімейному колі: тільки батьки та ми з братом. У новорічну ніч ніхто з нас не спить, спочатку ми проводжаємо старий рік, а вже потім готуємося до зустрічі з новим. Також у нас є традиція писати на папері свої бажання, які хочемо здійснити в новому році. Спалюємо ці папірці рівно опівночі, інакше мрії не здійсняться».

На Закарпатті поширені різні традиції, звичаї, яких дотримуються на Різдво. Однією з них є випікання 6 січня вночі хліба, який називається «керечун». У його середину ставлять свічку і прикрашають гілкою ялинки. Жінка готує миску з водою, кидає до неї монетки та запрошує всю сім’ю вмити руки. Вірять, що родина буде багата увесь рік. Після цього сідають за стіл і на керечуні запалюють свічку, яка повинна горіти доти, доки сім’я не встане з-за столу. На другий день, 7 січня, цей хліб розламують всі члени родини і з’їдають.

У селах Хустського району є традиція переодягання в ромів. Уночі сьомого січня молоді дівчата в костюмах ромок відвідують своїх родичів, колядують і отримують за це гроші. Є прикмета, що так сім’я, до якої вони завітали, буде щаслива.

Дехто із закарпатців ставить кошик із соломою та фруктами під святковим столом. Солома символізує ясла з новонародженим Ісусом, а фрукти – дари. Також вірять, що, якщо поставити горіх у кутку, матимеш такий же достаток увесь рік, як на Різдво.

Отже, незалежно від того, яких традицій і звичаїв усі ми дотримуємося і коли відзначаємо Різдво, найважливіше – що це християнське свято об’єднує родини, допомагає повірити у диво та ліпше майбутнє.

Віта Чулей, студентка відділення журналістики

Фото з сайту Unsplash.com (автори Leon Oblak, Walter Chávez, David Beale)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.