Днями 4-курсники відділення журналістики успішно захистили свої наукові роботи. Своєрідним подарунком для них став тренінг від голови екзаменаційної комісії, деканеси факультету журналістики, професорки Національного університету «Одеська юридична академія» Тетяни Кузнєцової та відомого режисера і сценариста неігрового кіно, викладача цього ж університету, Валерія Балаяна.

Захід тривав у межах проекту «Сприяння етнічній толерантності в Закарпатті шляхом запуску мультимедійної платформи», який реалізує кафедра журналістики під егідою Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.

Тетяна Кузнєцова зосередила увагу на мові ворожнечі у медіа, розповіла про власні дослідження, пов’язані з особливостями сприйняття інформації. Зокрема зазначила, що людей приваблює негативна інформація, щось погане. Сучасні медіа свідомо пропонують агресію, до якої ми звикаємо. Тому є небезпека, що таким агресивним буде і суспільство. Першим випадком в історії, коли працівників ЗМІ засудили за розпалювання ворожнечі, був випадок у Руанді. Тамтешнє радіо допомагало поширювати пропаганду, що спонукала людей до вбивства, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн осіб. Тетяна Василівна порадила юним медійникам переглянути з навчальною метою фільм про цей жахливий випадок в історії – «Готель Руанда».

Коли довго знаходишся у негативному середовищі, воно впливає на тебе, – вважає Тетяна Кузнєцова. Нерідко немає часу, щоб побачити щось прекрасне. А навколо натомість дуже багато краси і добра.

У студентські роки Тетяна Кузнєцова цікавилася японською культурою. Японська мова вразила її тим, що у ній є граматична категорія ввічливості. В цій мові немає частки «ні». Відмовити співрозмовникові – це його образити. В українській культурі словосполучення «зичити добро» також досить поширено.

Наприкінці виступу науковець звернулася до бакалаврів журналістики із проханням не зупинятися на півшляху, вступати до магістратури, розвиватися і самовдосконалюватися. «Коли маю на меті щось змінити – починаю з себе. Не ставте на неякісному продукті своє прізвище», – порадила Тетяна Василівна.

Режисер Валерій Балаян на початку майстер-класу звернувся до студентів із запитанням: де межа між журналістським репортажем і кіно? Після обговорення різних варіантів, які пропонувала молодь, зазначив, що тільки перевірка часом робить об’єкт таким, який можна назвати мистецтвом. Час робить із буденного мистецтво. Це повністю метафізичне явище, що триває незалежно від людини.

«Новини, які створюють журналісти, безкінечні, вони будуть завжди. Ви  поринаєте у професію, що буде вимагати від вас усього часу. Я бачив багато людей, які віддавалися цьому, працювали у конвеєрі новин. Ви маєте пройти всі етапи. Але де той простір, у якому триває ваша самореалізація? Для чого ви народилися? Щоб робити новину за новиною? Важливо пам’ятати про те, що ж залишається у вічності? Де той маркер, за яким починається творчість, ваша самореалізація як митця?», – запитав Валерій Балаян в аудиторії. Відповідь він радить шукати у кіномистецтві.

Драматургія – це особисте маніпулювання емоцією глядача. Документальне кіно дозволяє показувати реальність у формах самої реальності. Режисер радить навчитися робити з матеріалу спектакль, в акті створення якого є акт особистої реалізації.

Наприкінці виступу Валерій Балаян продемонстрував одну з трьох новел власного фільму й прокоментував етапи його створення.

Варто зазначити, що Тетяна Кузнєцова і Валерій Балаян були гостями програми “Ранок на Тисі”. Тетяна Василівна поділилася ідеєю мобільності між викладачами і студентами, яку прагне реалізувати спільно з відділенням журналістики УжНУ, ідеєю міжрегіонального студентського видання. Докладніше – у відео:

Наталія Толочко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.