Роми – п’ята за чисельністю національна меншина Закарпатської області. За даними перепису населення 2001 року, їх налічувалося 14 тис. (1,1% населення області), що становило майже 30% ромського населення України. За неофіційними підрахунками, сьогодні кількість ромів на Закарпатті може сягати 40-50 тис. (3,2 — 4,0% населення). Результати подворових медичних обходів ромського населення Закарпаття на початку 2012 року оцінювалася у 39 270 осіб, або 3,1% населення області.

Основним місцем проживання закарпатських ромів є рівнинні райони області.

Ромська етнічна меншина відрізняється від інших спільнот особливостями своєї життєдіяльності, етнокультурної мобілізації й етноменталітету. Ця специфіка виявилася насамперед у низькому освітньому рівні. Дані перепису 1989 року та результати соціологічних досліджень засвідчили вкрай низькі освітньо-культурні та кваліфікаційні показники. Подібна ситуація у сфері шкільництва для ромської спільноти краю спонукала до активної роботи національно-культурних товариств, зокрема організації «Рома» під головуванням Й. Адама. У 1998 році товариство заснувало ромську недільну школу, де учні вивчали ромську мову та літературу, займалися традиційними ремеслами, музикою, співами. Згодом розпочали діяльність класи недільної школи в селах Концово та Холмок Ужгородського району.

Крім організації «Рома», на Закарпатті діють інші ромські громадські об’єднання. Закарпатська асоціація ромських громадських організацій «Єкгіпе» (Єдність) була створена в 1998 році. Вона об’єднувала сім організацій чисельністю понад 11 тис. членів. Під головуванням А. Адама асоціація координувала роботу організацій – членів об’єднання. У 2000 році був зареєстрований конгрес ромів Закарпаття «Праліпе» («Братерство»). Конгрес фактично діяв при товаристві «Рома» під головуванням Й. Адама. До складу об’єднання входили шість організацій («Рома», «Унг-ромен», «Лаутарі», «Ром сом», «Амаро Дром», «Амаро Дром-Терненгеро»).

У 1999 році на Закарпатті заснували «Романі Яг» (у перекладі «Циганська ватра») – народну всеукраїнську ромську газету, видання Закарпатського циганського культурно-просвітницького товариства. У 2005 році вийшло друком 22 номери видання. Шеф-редактором був Альдар Адам – голова Закарпатського циганського культурно просвітнього товариства «Романі Яг». Виходу двотижневика сприяла Європейська комісія та Інститут відкритого суспільства.  Тираж газети становив 2  500 примірників. Загальний обсяг – 10 сторінок. У 1999–2007 рр. редактором двотижневика «Романі Яг» була Євгенія Навроцька.

Із липня 2000 року «Романі Яг» стала «ромською народною газетою». Припинила вихід у 2007 році.

За словами Аладара Адама та Євгенії Навроцької, метою газети був захист та примноження ромських духовних надбань, піднесення загального культурного рівня ромів, ліквідація неписемності та створення умов для рівноцінного розвитку ромської народності як рівної серед рівних народів незалежної України.

Дописували у газету члени громадських ромських організацій та правозахисники, історики, філологи, музиканти не тільки з Ужгорода, а й з інших міст України: Донецька, Одеси, Харкова тощо. У двотижневику були такі рубрики: право, політика, світ, мистецтво, у розважальні сторінки входили гороскопи, прислів’я, рецепти, а також додатки для недільних шкіл (казки для дітей).

«Романі Яг» видавали трьома мовами – українською, угорською та ромською (кирилицею), що сприяло охопленню значного кола читачів. Найчастіше друкували репортажі, рідше виходили замальовки, листи, кореспонденції, нариси, аналітичні статті та інтерв’ю.

Завдяки часопису відбувалося інтелектуальне збагачення. Розвіювалися стереотипи щодо ромського народу. Теми, які найбільше обговорювали: збереження  мови романі, отримання права на медицину, правоохоронні органи та ромська культура. Також розміщували у газетах звернення до влади, офіційні заяви.

Загалом газета «Романі Яг» мала високий попит, оскільки ставала на захист прав та інтересів ромської нацменшини. Часопис припинив виходити через проблеми з фінансуванням.

Соціальна інтеграція ромів у мовне середовище домінуючого населення створили специфічні умови їхнього етнорелігійного буття. Так, у Берегівському, Ужгородському та Виноградівському районах діють окремі реформатські громади циган. Закарпатська Реформатська Церква створила спеціальну місію при релігійному управлінні Закарпатської Реформатської Церкви. Також чимало ромів є прихожанами Християнської Євангельської Церкви Живого Бога, Української Православної Церкви та української Греко-Католицької Церкви. Крім цього, роми входять до громад християн віри євангельської, євангельських християн баптистів, адвентистів сьомого дня, Свідків Єгови (угорський теократичний район). Згідно зі спостереженнями, участь ромської етнічної меншини в релігійному житті, в основному, зводилася до культурно-обрядової практики (хрещення, вінчання, поминання, великі релігійні календарні свята тощо).

Олександра Костьо, Тетяна Лесюк, студентки відділення журналістики, за матеріалами:

  1. Всеукраїнський перепис населення. Національний склад населення, громадянство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/
  2. Ємець Г. С. Циганське населення Закарпаття / Г. С. Ємець, Б. І. Дяченко. — Ужгород: Карпати, 1993.
  3. Навроцька Є.М. «Історія та сучасність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://romagenocide.com.ua/
  4. Орос І. І. Забезпечення розвитку освіти засобами національно-культурних традицій національних меншин у Закарпатській області/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/
  5. Розподіл населення за національністю та рідною мовою за переписом 2001 року. Закарпатська область/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua.

Фото radiosvobodaukrainer

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.