…й обговорили проблеми міжетнічної комунікації

Круглий-стіл-презентація нової книги  відомого фольклориста, патріарха філологічного факультету, доцента Івана Сенька – «Край карпатський очима етнолога» – відбулася 20 грудня на відділенні журналістики. У прес-клубі молодого журналіста «Медіаперспективи» на цей раз вдалося поєднати дві події, адже, крім власне представлення книги, учасники заходу обговорили проблеми міжетнічної комунікації в рамках проекту «Сприяння етнічній толерантності в Закарпатті шляхом запуску мультимедійної платформи».

«Край карпатський очима етнолога» – це народознавчі розвідки, які були написані в різні періоди життя Івана Сенька, частково опубліковані у періодичних виданнях, а нині зібрані під однією палітуркою, з передмовою не менш відомого і нині вже, на жаль, покійного історика-етнолога Михайла Тиводара.

Модерував круглий стіл-презентацію доктор наук із соціальних комунікацій, завідувач кафедри журналістики Юрій Бідзіля. На початку заходу він підкреслив, що від кожного з нас залежить, як сприйматимуть закарпатців, тому толерантність у ставленні до представників інших національностей неабияк важлива.

Продовжила тематику міжетнічної комунікації доцент кафедри словацької філології Леся Буднікова, яка розповіла про становлення і сучасний розвиток словакістики та богемістики в УжНУ. Зокрема зазначила, що у вересні 1994 року на основі міждержавних угод при кафедрі загального і слов’янського мовознавства УжДУ було відкрито лекторат словацької мови і літератури та розпочато перший набір студентів спеціальності «словацька мова і література». Тож наступного року на кафедрі святкуватимуть 25-річчя цієї знаменної події. У 2013 році на відділенні відкрили другу спеціальність – богемістика. Сьогодні тут навчається близько 50 студентів-словакістів і 30 богемістів.

Леся Буднікова і Тетяна Ліхтей

Під час круглого столу Юрій Бідзіля запитав у студентів відділення журналістики, як вони ставляться до ідеї вивчення словацької і чеської мов, а також можливості здобуття додаткових спеціалізацій, на що почув схвальні відгуки.

Після обговорення проблематики міжетнічної комунікації круглий стіл продовжився презентацією книги Іван Сенька. Автор розповів, що зібрав у цьому виданні всі ті матеріали, які не могли з’явитися до 90-х років у вигляді цілісної книги. Перший розділ праці «Край карпатський очима етнолога» розпочинається статтею «Земля з іменем», у якій Іван Михайлович досліджує, хто використовував таку назву й чому це було вигідно. Річ у тім, що в радянський період «Землею без імені» називали Закарпаття, про яке нібито не знали, поки край не було приєднано до СРСР. Також Іван Сенько в першому розділі пояснює походження й утвердження назв «Карпати», «Русь», «Україна», «Закарпаття», а ще присвячує окремі статті будителям, письменникам, публіцистам Олександру Духновичу та Олександру Маркушу, постаті яких розглянуто в різні періоди їхнього життя крізь призму суспільно-політичної ситуації.

«Оскільки я родом з Міжгірщини, навчався за підручниками Олександра Маркуша, а на Ужгородщині, Мукачівщині навчалися за підручниками Августина Волошина. Я би хотів, щоб ви були такими журналістами, як Маркуш, такими ж гуманістами», – звернувся до студентів Іван Сенько.

У другому розділі книги описані вівчарство, бокораство, статті про які публікувалися в різних виданнях. Ще один розділ присвячений етнопедагогіці. Іван Сенько розповів, що колись рецензент із Києва написав негативну рецензію на цю працю, мовляв, не можна писати про етнопедагогіку на прикладі одного регіону, що перешкодило друку книги. Тож нині врешті вдалося здійснити мрію фольклориста, який вважає народну мудрість важливою у вихованні молоді.

Тетяна Ліхтей

Четвертий розділ має назву «У нашім домі свято». За словами Івана Сенька, тут оприлюднені думки й спогади про табуйовані в радянський час свята: Різдво, Великдень, Святого Миколая, а також свято Шевченка, Маївку.

На презентацію нового видання Івана Сенька завітала й доцент кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей. Вона поділилася спогадами з періоду роботи Івана Михайловича на факультеті та зауважила, що саме завдяки йому кафедра реалізувала чимало цікавих проектів. «Іван Михайлович постійно спонукав до роботи. Йому є діло до всього. Одного разу запропонував перекласти давню прозу, що було досить складно зробити зі студентами. Ми все ж переклали 4 із 7 частин і планували на цьому зупинитися. Але Іван Михайлович не дозволив, нагадавши, що не всі частини переклали, тому довелося перекласти все (Усміхається. – Авт.). Врешті студенти були дуже задоволені своєю працею, адже переклади вийшли в журналі «Зелені Карпати». А загалом цей проект здійснився саме завдяки Івану Сеньку», – розповіла Тетяна Василівна й додала, що навіть не знає, як краще називати Івана Михайловича, адже він одночасно є філологом, істориком, етнологом. Мабуть, Іван Михайлович – найяскравіший представник історико-філологічного факультету, з якого колись починався філологічний, – припустила вона.

Марта Демчик

Привітала з новим виданням Івана Сенька і його колишня студентка, нині старший викладач кафедри слов’янської філології та світової літератури Марта Демчик: «Іван Михайлович є моїм керівником у навчанні та в житті. Його робота дуже потрібна. Кращого фольклориста я не знаю. Для того, аби вивчати рідний фольклор, етнопедагогіку, варто взяти до рук саме його книгу. Хочу побажати, щоб він радував нас щороку такою працею».

Доцент кафедри журналістики Ярослава Шебештян відзначила роль книги «Край карпатський очима етнолога» для журналістів:

Ярослава Шебештян

«Іван Сенько і вже, на жаль, покійний нині Павло Чучка – це те духовне, що сформувало наш університет. Такі джерела, які пропонує Іван Сенько, допоможуть журналістам розібратися у питаннях мови і літератури. У книзі тлумачено назви «Карпати», «Україна»… Вважаю це джерело дуже цінним для нас усіх».

Коли Івана Сенька запитали про плани на майбутнє, розповів, що має один борг перед батьками. «Мої батько й мама були дуже мудрими селянами. Я вважаю, що усе починається із сім’ї. І книжка про мою сім’ю майже готова. Шкода, що за життя батьків не було такої техніки, щоб записати їхні розповіді, пісні. Тому маю зараз дві проблеми: перша повязана з відновленням по пам’яті мелодій пісень, які вони співали, а друга – фінансова. Коли видавали книгу «Верховина», це обійшлося у 110 тисяч гривень. І ця праця ще досі не проплачена. Тому треба зібрати гроші. Я взявся нині вивчати родовід нашої родини. 4 покоління предків і 4 покоління нащадків», – відповів Іван Михайлович.

Також під час презентації Юрій Бідзіля вручив Івану Сеньку подяку Спілки журналістів як ветерану закарпатської журналістики.

Наприкінці зустрічі Іван Михайлович зауважив: «У книзі представлені фольклор, етнографія, народна педагогіка. Що вийшло, те вийшло. Даю на розсуд читачів», а ще звернувся до юних журналістів: «Якщо дещицю поняття толерантність понесете в життя, буду вам дуже вдячний».

Проект здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

This project was supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Наталія Толочко, фото Вікторії Кенідри

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.