Українські студенти мають хороші можливості вибору освітнього закладу у власній країні, проте дехто воліє навчатися за кордоном. Причини різні: у декого батьки, родичі працюють чи живуть в інших країнах; про закордонні виші добре відгукуються друзі, які там навчалися; хочеться пожити в Європі самостійним життям, отримати диплом закордонного зразка тощо.
Серед закарпаток, які обрали навчання в чужій країні, й Анастасія Коштура. Нині вона – студентка Братиславського економічного університету. Четвертий рік навчається на маркетолога. Дівчина розповіла про переваги й недоліки життя та навчання за кордоном.
– Настю, розкажи трохи про себе. Що спонукало поїхати до Словаччини?
– Я родом з Ужгорода. Закінчила школу №20 – ліцей «Лідер». Вирішила вступити до університету за кордоном. Найкращим варіантом на той час видавалася Словаччина. Тому подала заявку на навчання до Пряшівського університету і про всяк випадок до УжНУ, хоча в пріоритеті було навчання за кордоном.
– Як наважилася на такий серйозний крок у 17 років?
– Хотіла спробувати на смак самостійне життя, тим більше за кордоном, де все нове та цікаве. Звичайно, був острах перед невідомим, адже потрібно було самій вирішувати більшість проблем. Але разом зі мною на навчання до Словаччини поїхали й друзі-однокласники. Тож ми, звичайно, підтримували одне одного, навіть жили в одній кімнаті, тож було трохи легше.
– Дорого навчатися в словацькому університеті?
– Якщо здобуваєш освіту словацькою мовою, навчання безкоштовне, але деякі підручники треба придбати власним коштом. Крім того, доведеться заплатити за проживання в гуртожитку або оренду іншого житла, а також за медичне страхування. Англомовне навчання платне. На деяких факультетах для українців є вступні іспити на перевірку знань словацької мови. Вони не складні, але якщо не знаєте мови, не складете.
– Чому вирішила продовжити навчання у Братиславі? Адже після школи вступила до Пряшівського університету.
– Так, ми з друзями три роки провчилися в Пряшеві на факультеті менеджменту. Після захисту диплому вирішили перебратися до – Братислави, де вступили до магістратури в економічному університеті. Зізнаюся, головною причиною переїзду стало те, що Пряшів – невелике місто, і за 3 роки там стало вже трохи нудно☺. Натомість у столиці більше можливостей для розвитку.
– Легко було адаптуватися до тамтешнього життя?
– Спочатку було важко: сумувала за батьками, був мовний бар’єр, який заважав вільно спілкуватися. І взагалі життя в Україні та Словаччині відрізняється. Однак через пів року після вступу все виявилося не так погано, як здавалося. Було помітно, що навіть менталітет у нас різний: у Словаччині люди переважно відкриті, готові допомогти, легко йдуть на контакт. Хоча траплялися й ті, яким, відверто кажучи, не подобаються українці…
– Скільки часу знадобилося на вивчення мови і який рівень володіння, вважаєш, у тебе тепер?
– До поїздки за кордон я рік вивчала словацьку. Але коли почалося навчання, зрозуміла, що знаю мову на дуже низькому рівні. Спершу було важко – доводилося перекладати чи не кожне слово. Однак стимул вивчити мову для подальшого здобуття вищої освіти допоміг. Та й коли щодня чуєш словацьку, то рано чи пізно її опануєш. За пів року я розуміла вже майже все. Найкраще вивчати мову під час спілкування з носіями. Тепер я на 4-му курсі і можу сказати, що добре розмовляю словацькою і розумію все. Хоча трапляються вислови, особливо терміни, які змушена перекладати.
– Закордонний студент має якісь привілеї?
– При вступі до вищої школи студент отримує студентську картку. На відміну від українського студентського квитка, тутешня картка надає чимало пільг. До прикладу, 50-відсоткову знижку на квиток міського транспорту, а проїзд залізницею взагалі безкоштовний. Щодо міжнародних перевезень, студентові можуть надавати знижку компанії-перевізники за наявності такої картки. У студентській їдальні можна також дістати знижку на комплексний обід. Крім того, з карткою дешевше відвідувати визначні місця, є знижки на інші види дозвілля.
– Яка ситуація з роботою для студентів? І чи є можливість працювати під час навчання?
– До коронакризи студентам було не дуже складно знайти роботу чи підробіток. Дехто з моїх знайомих працював у кафе чи ресторанах. Робота залежить від розкладу в університеті, тому що я, наприклад, вчилася з понеділка до п’ятниці, а у вихідні витрачала час на виконання домашніх завдань. Проте після складання іспитів, упродовж літа, працювала офіціанткою.
– Заробітку вистачало на щоденні потреби?
– Оскільки навчання в Словаччині безкоштовне, мені потрібно було оплачувати тільки гуртожиток і харчування. Заробленого вистачало, я могла собі навіть дозволити якісь розваги чи поповнення гардеробу.
– Багато студентів-українців у Братиславському університеті?
– Дуже багато співвітчизників можна зустріти на сході Словаччини, тобто в Пряшеві та Кошицях. Здебільшого це молодь або люди середнього віку, тобто заробітчани. В останні роки, як на мене, аж надто багато українців навчається в Словаччині. Деякі навіть псують репутацію студента-українця, оскільки неввічливі, навіть грубі у спілкуванні з викладачами, не виявляють ініціативи у навчанні, порушують правила життя в гуртожитку.
– Що порадиш студентам-першокурсникам?
– Найбільша проблема багатьох студентів – неправильний розподіл часу. Після закінчення пар раджу відразу виконувати хоча б частину домашніх завдань і не відкладати на вихідні, коли хочеться відпочити. Окрім навчання, займайтеся улюбленими справами, розвивайтеся і намагайтеся взяти максимум від життя, бо студентські роки – найкращі.
Михайло Коштура, студент відділення журналістики