Різдвяно-новорічні свята об’єднують родину і друзів. Дотримання традицій, звичаїв створює відповідну атмосферу, віддзеркалюює культурну спадщину. Оскільки на Закарпатті чимало міжетнічних шлюбів, жителі дотримуються традицій різних нацспільнот. У цьому матеріалі я розповім про святкування Різдва та Нового року в українській та угорській сім’ях, а також у моїй родині, де поєдналися два етноси.
Представник угорського етносу, військовий Ролан Ладуняк відзначає свята за григоріанським календарем, на який цьогоріч перейшла більшість українців. До 24 грудня в його сім’ї зазвичай прикрашають домівки, готують страви, оскільки наступного дня вже приймають гостей. У Святий вечір дітей навідує Ісусик та залишає подарунки під ялинкою.
Для угорців Різдво важливіше, ніж Новий рік. В цей день сімʼї обʼєднуються, колядують. До речі, Новий рік вони називають Сильвестр.
За чотири тижні до Різдва католики запалюють свічки на адвентовому вінку – по одній щонеділі. Потім цей вінок ставлять по центру святкового столу.
«Також до столу подають салонцукор. Це така цукерка, якою прикрашають ялинку, дуже смачна. З алкогольних напоїв ми вживаємо вино та лікер. Памʼятаю, бабуся до Різдва готувала суп, рулет із свинини та різдвяний пудинг. А от традиційної для багатьох українців куті ми не готуємо», – розповів Роланд.
Коли закарпатські угорські збираються разом, вони співають колядки, одна з найпопулярніших та найдавніших – «Mennyből az angyal», українською – «Ангел з неба». Часом виконують й українські колядки, серед яких «Коли звізда ясна», «Нова радість стала» та «У Вифлиємі новина».
Війна, звісно, внесла свої корективи у всі сфери життя, і різдвяно-новорічний період був зовсім не таким, як зазвичай. «Цього року я святкував Різдво не так, як завжди. Ми просто разом з побратимами сіли за стіл о 6 вечора, почастувалися, поговорили, побажали перемоги та закінчення війно в цьому році», – поділився військовий.
В українській сім’ї Анастасії Бавикіної також дотримуються традицій на Різдво й Новий рік. На Святвечір зазвичай влаштовують невелике застілля із сусідами та деякими членами сімʼї. Мама готує пісні страви, зокрема, салати, пюре, вареники з картоплею та сметаною.
«Оскільки мій тато часто виїжджав за кордон на роботу і ми з мамою залишалися самі, маємо традицію прикрашати ялинку 30 грудня та обовʼязково запалювати свічку. Це досить атмосферно, так відчувається тепло й турбота», – розповіла Анастасія.
31 грудня вони з мамою готують кілька страв, о 12-ій відкорковують шампанське, іноді ходять у гості до сусідів, дарують один одному мандарини або солодкі подарунки. Коли сідають за стіл, то запалюють свічку і хвилиною мовчання вшановують тих, кого вже нема.
Також на Новий рік дарують один одному символічні подарунки: магнітик на холодильник або іграшку на ялинку.
Анастасія має хороші спогади про зимові свята з дитинства. Любить також День Миколая: «Коли я була малою, тато водив мене кататись на санчатах, пограти в сніжки, зліпити сніговика. Ми гуляли, поки мама готувала вечерю. Після невеличкої трапез могли поспівати, потанцювати, а тато знімав мене на камеру. Потім батьки чекали, поки я засну та ставили подарунки в чобітки або у велику шкарпетку, яку я вішала на вікно. Я намагалася прокинутися раніше, щоб побачити, що мені приніс Миколай».
У моїй родині поєдналися два етноси – український та угорський. Відповідно, звичаї і традиції переплелися. До цього року ми відзначали два дні Миколая. Коли я була малою, то писала йому листи. Ввечері кожен мив свої чобітки та залишав на підвіконні, а вранці ми розбирали подарунки. Зараз продовжуємо дотримуватися цієї традиції заради меншої сестри. Ми так само кладемо взуття на підвіконня, але подарунки купуємо одне одному: я батькам, а вони сестрі. Вона думає, що всім їх приніс Миколай.
Щодо Різдва, то моя сім’я давно відзначає це свято за григоріанським календарем, тому 25 грудня в нашій оселі збиралася вся родина. Проте 7 січня вже навпаки – ми ходили до всіх у гості. До речі, за 4 тижні до нашого Різдва ми також запалюємо свічки на адвентовому вінку.
На різдвяно-новорічні застілля ми не готуємо традиційних страв, а прагнемо навпаки – приготувати щось найбільш креативне або нестандартно оформити страву. Так роблять усі господині в нашій родині. Це досить цікаво: ніколи не знаєш, що будеш їсти, коли прийдеш у гості. Наприклад, одного разу ми з мамою подали салат Шуба у вигляді суш.
Зимові свята – це не лише традиції і застілля, але насамперед – відповідна атмосфера, яка об’єднує нас у ці дні. Звісно, зараз наші родини зовсім по-іншому проводять святкові дні, та й не всі можуть зібратися разом… Однак ми сповнені надії, віримо в перемогу, а взаємопідтримка, любов, турбота про близьких і всіх тих, хто захищає нас від ворога, допоможуть нам здолати труднощі.
Наталія Папп, студентка спец. «Реклама та PR»
Фото Chris Benson, Unsplash