Як відомо, з 14 березня в УжНУ триває навчальний процес. Під час війни складно зосередитися на здобутті знань, відволіктися від тривожних новин, розподілити час між волонтерством і парами. Тож як ужнівці налаштовуються на навчання і чи вдається їм це, – ми запитали в студентів.
Каріна Балюк, магістрантка біологічного факультету:
– Навчання триває в дистанційній формі. Це добре, на мою думку, потрібно продовжувати здобувати знання навіть у цей нелегкий період. Однак мені складно повністю зосередитися, відчувається постійна тривога. У цьому випадку дуже допомагає спілкування з одногрупниками. Ми підтримуємо та підбадьорюємо один одного. Крім того, морально налаштуватися допомагають викладачі. За це їм дякуємо!
Катерина Ляшенко, другокурсниця факультету історії та міжнародних відносин:
– Суттєвих змін у навчанні не відбулося. Утім сконцентруватися важкувато зі зрозумілих причин. Зазначу, що після нічної повітряної тривоги прокидатися на першу пару проблематично. Також доводиться розподіляти час на навчання, волонтерство та інші буденні справи. Проте, незважаючи на всі ці тимчасові перепони, продовжуємо вчитися. Все буде Україна!
Тетяна Лесюк, магістрантка філологічного факультету:
– Ми – покоління, яке навчалося в різних екстремальних ситуаціях. Спершу карантин, коли запровадили тотальне дистанційне навчання. Нині новий виклик, ще серйозніший. Зосередитися на здобутті фаху все складніше. Водночас кожен усвідомлює, що потрібно пристосуватися до сучасних реалій. Тому поступово втягуємося в навчальний процес. Викладачі ставляться з розумінням, спрощують завдання, вносять корективи в свої навчальні плани. Узгоджують із нами завдання, прагнуть, щоб було корисно і цікаво.
Галина Гичка, магістрантка факультету історії та міжнародних відносин:
– Дистанційне навчання для нас – не новина. Ми до нього вже звикли, бо навчалися так попередні два роки. Проте відчуття того, що в країні війна, заважає сфокусуватися на навчанні. Але з іншої сторони, навчання комусь допомагає відволіктися. На жаль, це не про мене. Під час занять частенько нишком заглядаю в новинні стрічки. Крім того, бували випадки, коли зривалася пара через повітряну тривогу, мусіли бігти в сховище. Безперечно, ця напруга стає на заваді. Утім згадані труднощі сприяють єдності всередині колективу. Одна наша одногрупниця з Херсонської області, наразі її село під окупацією. Ми кожного разу радіємо, коли вона з’являється на парах. Вважаю, що маємо стати професіоналами своєї справи і якісно закінчити навчальний рік.
Катерина Хархаліс, третьокурсниця інженерно-технічного факультету:
– Мені дуже складно зосередитися на навчанні. Як виявилося, належу до категорії тих людей, що панікують. Також є ще особисті причини: моя мама зараз на війні, батько – на сході України, на мене впала відповідальність доглядати молодших брата і сестру. Звісно, нас не залишили вдома самих, а відправили до знайомих в село, але турбуватися про дітей мушу я. Через те, що тепер знаходжуся в селі, є технічні проблеми з інтернетом. Тому вважаю, що повністю сконцентруватися на навчанні – неможливо. Це ніяк не відволікає від війни, а тільки додає більше переживань і негативних думок. Також усі студенти знають, що навчання – це не лише посидіти зранку на парах. Доводиться виконувати практичні та лабораторні роботи, вчити щось. Попри це намагаюсь тримати себе в руках, оскільки не варто переносити весь цей стрес на людей, що поряд із тобою. Щоб відволіктись, мені допомагає волонтерство та спорт. А от навчання – ні.
Немає сумнівів, що повністю сконцентруватися на навчанні складно. Ось як пояснює такий процес практичний психолог, клінічний психолог, немедикаментозний психотерапевт Діана Сідун-Сович:
– Концентрація уваги – властивість, яка передбачає виділення «об’єкта» як поняття із загального уявлення про світ. А яке ж тепер уявлення про світ? Світ, в якому відбувається повномасштабна війна. І в такому світі досить важко зосередитись на навчанні. Адже будь-яка концентрація потребує відчуття безпеки, яке в подібних умовах, або, на жаль, неможливе, або принаймні ускладнене. Ідеться не тільки про фізичну небезпеку, але й про ментальну. Нам важливо зберегти цілісність психіки і ясність розуму.
Щоб ефективно працювати, навчатися в умовах війни, психолог радить:
1. Намагатися бути задоволеними та емоційно стабільними. Без забезпечення базових потреб людини неможлива концентрація мислення й подальша самоактуалізація відповідно. Йдеться про достатню кількість сну, їжі; дотримання водного балансу та психогігієни. Свіже повітря, або хоча б провітрювання приміщення під час навчання. Кисень та глюкоза – це їжа для нашого мозку.
2. Важливо не капсулювати почуття: якщо хочеться, наприклад, плакати, або трохи поагресувати – зробіть це. Якщо ж емоцій нема – теж ок. Адже так наша психіка намагається «вижити». Уникання реальності, витіснення – це також одні з механізмів захисту, які допомагають нам залишатись стабільними. Головне – знати себе і свої особливості.
3. Формування нових сенсів, якщо старі не працюють, або неактуальні. Можлива навіть переорієнтація на інший навчальний вектор. Нові часи – нові навички.
4. Дозоване та порційне сприйняття інформації.
5. Переключення. Можна і потрібно продовжувати жартувати, співати, танцювати, слухати музику, ходити на манікюр чи зачіску, якщо це допомагає заспокоїтися і дає відчуття наповнення. У цьому контрастуванні може з’являтись і бажання вчитись.
6. Подумайте, чим можете бути корисні своїй країні, навчаючись? Ви – майбутнє країни. Думаюча, притомна, свідома та абсолютна вільна формація людства. Ви робите багато, адже навіть в такий непростий час, продовжуєте вірити і вчитися, щоб боронити та відбудовувати свою країну.
Отже, життя продовжується, необхідно навчатися сьогодні, бо здобуті знання зайвими не будуть, а вже завтра нам доведеться відновлювати Україну, попереду багато роботи. Тому щиро бажаю всім наснаги та миру!
Яна Созанська, магістрантка відділення журналістики