В Україні, як і в багатьох країнах світу, активно розвивається блогосфера. Стати блогером, лідером думок чи СММ-менеджером хочуть чимало підлітків, та й дорослі успішно реалізуються в цій професії, маючи за плечима чималий досвід. Утім в умовах повномасштабної війни змінюються підходи до ведення сторінок у соціальних мережах: те, що було актуальним до 24 лютого, сьогодні може викликати повне несприйняття, хейт чи навіть булінг. Тому ми вирішили запитати в блогерів, як змінилася їхня робота, чи постраждав заробіток, та яке майбутнє блогосфери?
Софія Безверха, культурна блогерка, поетка, дизайнерка прикрас, нікнейм @krapka.krapka:
– Блогерство я сприймаю як культурно-просвітницьку діяльність. Соцмережі дають можливість ділитися власною творчістю з аудиторією, комунікувати з підписниками. На блозі не заробляю, тому суттєвих змін у веденні блогу не відчула. Однак бачу, що реклами в соціальній мережі «Інстаграм» стало набагато менше. Зазначу, що сьогодні доводиться фільтрувати інформацію, яку публікуєш. Особливо прискіпливо оцінюєш кожне написане слово. Бо мене можуть читати співгромадяни, які служать, які втратили близьку людину, які знаходяться під окупацією. Ти маєш розуміти, що викладена в «історіях» чашка кави когось надихне, а когось образить чи обурить. Загалом протягом першого місяця повномасштабного вторгнення більшість контенту стосувалася новин про війну. Крім того, часто блогери робили репости про збір коштів для військових, пошук транспорту для евакуації цивільних, тощо. Пройшовши цей період, я повернулася до публікації важливих науково-популярних матеріалів, надихаючих постів. Помітила, що наразі для аудиторії актуальними є історично-політичні розвідки. Наприклад, добірка фактів про знищення української мови. Українці нарешті зацікавилися своєю історією, культурою. Чимало фактів із нашої історії віками замовчували. Тому тепер люди шукають відповіді на принципові історичні питання, які знову на часі. Сподіваюся, що надалі ця тенденція продовжиться. Адже культурно-просвітницький контент, на жаль, не був таким популярним раніше.
Тетяна Фірлей, знімає тиктоки під нікнеймом @ooh_tetyana:
– З початком війни блогосфера зазнала значних трансформацій. Упродовж перших тижнів контент був винятково інформаційний. Якщо гумор і траплявся, то на тему повномасштабного вторгнення. Тому я вирішила менше часу проводити в рекомендаціях тиктоку, бо всюди переважала військова тематика. Це створює відчуття підвішеного стану, немає ресурсу робити навіть буденні справи, а хочеться рухатися, надихатися. Тож намагалася знімати максимально позитивні відео, свою рутину. Тоді люди почали писати, що це саме той контент, який наразі необхідний. Сьогодні більшість блогерів повернулися до звичного їм формату, різноманіття контенту відновилося. Зізнаюся, по заробітку війна неабияк вдарила. Помічаю, що деякі блогери оголошують знижки на рекламу. Особисто втратила 90% джерел доходу. Таргетована реклама з тиктоку зникла. На блогерів-мільйонників це, можливо, й не сильно вплинуло, але для невеличких блогерів подібні зміни суттєві. Загалом блогосфера потихеньку повертається до звичайного життя, однак аудиторія стала більш свідомою й вимогливою. Приємно спостерігати, як деякі медійні особистості переходять на українську мову. Сподіваюсь, що це не тенденція, а невідворотний процес. Українська мова – показник свідомості і самоідентифікації. Тому останні два роки ізолюю себе від російськомовного інформаційного простору.
Марія Расчупкіна, книжкова блогиня, нікнейм @marusko_:
– Ми всі змінилися. Перші кілька днів усі намагалися оговтатися, потім думали, що далі… Зараз, на третьому місяці війни, блогери єдині, як ніколи раніше. Генерують цікаві патріотичні рішення, а тренди соцмереж зараз потрапляють просто у саме серце. Війна зробила те, чого ворог не очікував – зміцнила нашу віру та любов до України. Якщо брати книжкові блоги, то інфлюєнсери почали більше говорити про книжки українських авторів. Раніше деколи траплялися книжки російською чи російського автора, а сьогодні це – табу. Оформлення сторінок замойоріло синьо-жовтими кольорами, багато хто робить патріотичні фотосесії, популяризує українську музику… І це прекрасно! Як на мене, у роботі блогерів буде цінним уміння приймати швидкі рішення, адаптуватися, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, їм знадобляться навички кризових комунікацій. Також зростає потреба в україномовному контенті, актуальність української мови – на найвищому рівні. Дуже тішуся тому, як блогери заговорили українською. На новий рівень українські блоги навряд чи вийдуть, але розвитку мови це допоможе. Думаю, ця тенденція вже такою і залишиться.
Олександра Крапля, знімає тиктоки під нікнеймом @kraplia:
– Робота блогера зазнала як емоційних, так і фізичних трансформацій. Ти ніби перебуваєш на емоційних гойдалках. Постійно думаєш: «я не знаю, чи це буде доречно зараз», «треба щось веселе, щоб відволікти людей», «це не на часі». Декому довелося змінити своє звичне середовище, ще й апатія завітала до багатьох, важко в таких умовах писати пости чи знімати відео. Але попри негаразди з’явилося поле для творчості. Увесь біль можна віддавати блогу, писати про те, що і де болить, говорити на ті теми, які турбують усіх. Це те, що нам потрібне: почуття єдності, почуття, що ти не один проходиш через це все. Щодо заробітку: реклами стало менше, не всі готові платити за прайсом. Чимало реклами просять брати безкоштовно, бо зароблені з продажу кошти ідуть на допомогу ЗСУ. Впевнена, скоро стане набагато більше українських контент-мейкерів, ми просто надолужимо те, що пропустили. Надіюсь, українці назавжди відмовляться від зросійщеної інформаційної бульбашки. Український контент уже на зовсім іншому рівні, моя стрічка рекомендацій – 90% українського, а раніше це було ледь 20%. Отже, у нас усе попереду.
Марія Букієвська, СММ-ниця, нікнейм @mariia.bukievska:
– Як почалась війна, бренди не знали, що робити, тому деякі призупинили співпрацю на невизначений термін. Працювали бізнеси, які критично необхідні у будь-які часи, – лікарі, монтаж вікон, дверей тощо. Відповідно, для них були затребувані СММ-спеціалісти. Усі бренди без винятку постили «історії» про волонтерство, допомагали людям матеріально, інформаційно. Публікували контент здебільшого волонтерський, без обдумування візуалу, просто факти і контакти. Зараз у тренді ситуативний контент + поради, бо в місті багато переселенців. Зазначу, бренди мають хороший шанс перейти на європейський ринок, адже є можливості, є попит, а це більш стійка ніша. Тому зросла важливість англійської для СММ-ників. Також необхідне вміння налаштовувати таргетовану рекламу саме на європейський ринок. Безперечно, є тенденція до пропагування українського: чи це просто кольори прапору в декорі, чи українізовані лінійки одягу…Сьогодні, на жаль, не настільки великий попит на СММ-ників, як до війни. Багато хто намагається хоч на чомусь заощадити. При цьому великий попит на спеціалістів, які володіють англійською мовою, можуть без проблем писати тексти на англомовну аудиторію для розвитку на європейському ринку. Зрозуміло, що професія СММ-спеціаліста вже змінилась. Замало просто мати телефон із хорошою камерою і трохи розбиратись, що, куди і як постити. Треба одночасно володіти навичками маркетолога, СММ-ника, фотографа, таргетолога. І тільки тоді у тебе завжди буде робота, і зарплата, звісно ж, вища. Якщо ти дійсно розбираєшся у тонкощах налаштування реклами на новий сегмент ринку з великими сумами, вмієш складати стратегії просування, тоді матимеш клієнтів.
Тоня Корнута, поетка, нікнейм @tonya_kornyta:
– Як надалі розвиватиметься блогосфера? Питання важливе, бо спостерігаємо, що люди надчутливі до контенту, який споживають. Надіюся, в блогерів із великою аудиторією кількість відповідальності за сенси, які вони транслюють, зростатиме відповідно. Щодо актуальності української мови – вона в Україні не може бути актуальною чи не актуальною, треба говорити про неї в інших категоріях. Бо актуальність – це те, що з часом може зникати, у нашому випадку це неприпустимо. Це новий історичний період, в якому мова, заборонена десятки разів, сама стає зброєю. І українці цією зброєю навчаться вправно користуватися.
Діана Маринова-Русєва, ютуб-блогерка з нікнеймом @miss_vong:
– Тепер майже кожен блогер – волонтер. Ми оприлюднюємо інформацію про збір коштів для притулків, переселенців тощо. Багато хто з нас сам витрачав і продовжує витрачати кошти на допомогу країні. Особисто збирала гроші на допомогу переселенцям, армії та притулку. Крім того, деколи робимо рекламу брендам за «просто так», щоб підтримати український бізнес та вітчизняного виробника. Безумовно, на початку війни контент був тільки про неї – переживання та смуток сочилися звідусіль. Зараз же приходить розуміння того, що життя все-таки не зупинилось. Людям необхідний той самий контент, який вони любили до всіх цих жахливих подій. Тому намагаюся знімати гарні фристайл-відео, до яких звикла моя аудиторія, Таким чином покращую настрій підписникам, нагадую, що потрібно жити тут і зараз.
Поліна Майко, ютуб-блогерка, нікнейм @young_and_b1:
– У мене кардинально змінилася тема блогу. Я вела 2 роки блог на тему сексуальної освіти, а сьогодні знімаю відео тільки про русню та повномасштабне вторгнення. Бачу, що аудиторія насправді потребує всього українського. Затребувані всі теми, але не секрет, що найкраще зараз «залітає» контент про війну. Щодо заробітку – мій контент був майже немонетизований раніше. Оскільки почала заливати ролики на ютуб лише після 24 лютого, то мій дохід збільшився. З‘явився ютуб – з’явилися гроші. Якщо дивитися загалом – ціна реклами зменшилась + партнерські публікації з ютубу приносять менше, ніж до 24 лютого. Але в найближчому майбутньому українська блогосфера почне стрімко розвиватися. Буде багатенько українського контенту, відповідно ростиме конкуренція, а отже, неминучий розвиток. Передбачаю, на нас чекає розквіт українського ютубу, бо руснявий просто вмер.
Олексій Федевич, знімає тиктоки під нікнеймом @iam.oleksiy
– Найсуттєвіша зміна – контент крутиться переважно навколо війни. Усе, що існувало колись, відійшло на другий план. Будь-яка інша інформація погано сприймається в такий час. А знімати про щось пересічне протягом першого місяця повномасштабного вторгнення не виходило, бо усі думки про війну. Сьогодні, як і завжди, люди потребують розважального контенту, адже є стресовий фактор. А гумористичні відео трошки розважають підписників, покращують настрій. Загалом мені подобається тенденція до витіснення російськомовного сегменту з нашого інфопростору. Це не може не радувати. Я вже рік веду тикток лише українською. Без сумніву, попит на українське тільки збільшуватиметься. Не хочу наврочити, але надіюсь, що ця тенденція буде зберігатися. Певна річ, це допоможе підняти блогосферу на новий рівень. Наразі у нашому інфопросторі є достатньо ніш, які пора зайняти. Щодня з’являються нові блогери. Вони заповнюють український сегмент тим контентом, який до них ніхто не знімав.
Віталій Гордієнко, ведучий ютуб-каналу «Загін кіноманів»:
– Значна частина блогерів змінила свій вектор руху, долучилася до інформаційної війни. Хтось збирає кошти на ЗСУ, хтось показує неадекватність русні. Блогосфера спрямована на нашу перемогу. Аудиторія потребує контенту, який підтверджує думку, що українське – класно, який дає щось нове українське, дає нові українські сенси. Особливо це актуально для людей, які відмовилися від усього російського. Їм важливе утверджуватися, що все роблять правильно. Популярністю також користується контент, який доказує нікчемність російських блогерів, російських фільмів тощо. Постійно доводиться про це нагадувати. Щодо заробітку – на початку втратив один річний вигідний контракт, реклами майже не було. Тепер потрохи рекламна індустрія відновлюється. При цьому суспільство підтримує, фінансово зокрема, за допомогою донатів. Думаю, українську блогосферу чекає розвиток: вона стане популярнішою, масштабнішою. Тільки вгору!
Як бачимо, блогери сповнені оптимізму, що дозволяє говорити про розвиток української блогосфери у правильному напрямку. Неминуче й поліпшення якості контенту. Завдяки цьому, сподіваємося, інфопростір очиститься від руснявого пропагандистського бруду, а в соцмережах будемо спостерігати піднесення української культури та мови.
Яна Созанська, студентка відділення журналістики
Головне фото – Unsplash, Hans Vivek