Що ви знаєте про ромів Закарпаття? Те, що вони гучно відзначають весілля, що їхні табори закриті для відвідувачів, що вони не працюють, а займаються криміналом? Спростує ці міфи та розповість, як саме живуть закарпатські роми, – представниця цієї національної меншини, студентка відділення журналістики, громадська активістка Сімона Шатро.
– Привіт, Сімоно! Розкажи про національну символіку ромів. Що означає колесо на ромському прапорі?
– У ромів є свій прапор, на якому зображені горизонтальні блакитна й зелена смуги. У центрі – червоне колесо з 16 спицями. Кольори прапора символізують небо і зелені луки, а колесо – кочове життя. Колесо нагадує індійський знак чакра, що підкреслює зв’язок ромів із давніми індоаріями.
– Якою мовою спілкуються роми, чи існують у цій мові діалекти?
– Так, існують різні діалекти ромської мови. Роми Закарпаття, до прикладу, розмовляють словацьким діалектом. Також існують сервицький, власький та інші. Однак на словацькому діалекті роми зможуть зрозуміти один одного у всьому світі.
– Наскільки роми організовані у нашій області? Чи є в них барон?
– Насправді сьогодні роми вже більш-менш адаптовані до суспільства. Звісно, хорошої організації у них немає… переважно завжди хаос, але вони намагаються розвиватися та навчатися.
У кожному таборі є барон, тобто головний. Його обирають голосуванням. Це обов’язково повинна бути людина з роду. Він має допомагати вирішувати нагальні питання.
– Як у ромів з освітою? Існує стереотип, що не всі діти ходять до школи…
– Раніше роми були неосвіченими, адже вели кочовий спосіб життя. Сьогодні в освіті дітей не зацікавлені батьки. Їм комфортно не прокидатися зранку, не готувати сніданок, не приділяти час виконанню домашнього завдання з дитиною, не витрачати зайві гроші на шкільне приладдя… Тому діти зазвичай допомагають підробляти своїм батькам, виконують хатню роботу чи доглядають за молодшими братами й сестрами.
Утім, те, що дитина відвідує школу, не є запорукою якісної освіти. І самі роми, і дослідники ромських проблем визнають, що в освітній системі України замало уваги приділено ромським дітям. Чимало ромів ніколи не навчалися в школі, а серед тих, хто школу таки відвідував, найбільш поширена неповна середня освіта.
Я, наприклад, виросла у ромській родині, але ходила до школи, відвідувала музичні класи та різні гуртки. У цьому була зацікавлена моя сім’я. Наразі я продовжую навчання в університеті.
– Де переважно працюють роми?
– Зазвичай ромів не хочуть офіційно працевлаштовувати, тому кожен заробляє на життя, як вдається. В Ужгороді роми працюють у комунальних службах двірниками, майстрами… Ті, кому не вдається працевлаштуватися на Закарпатті, їздять за кордон чи до Києва.
– Розкажи про тренінговий центр для ромів, чи допомагає він абітурієнтам у здобутті майбутнього фаху?
– Протягом останніх років в Україні з’являється чимало різних молодіжних ромських громадських організацій, які представлені активною молоддю ромського походження, завдяки чому руйнуються всі стереотипи про ромів. Серед таких людей – відомий журналіст, колишній телеведучий програми «Романо Джівіпен», співавтор посібника «Прикмети та забобони ромів Закарпаття» Віктор Човка.
Ми з чоловіком проводимо тренінги для молоді, мотивуємо ромів здобути освіту та допомагаємо зрозуміти, ким вони хочуть бути в майбутньому, вчимо правильно розподіляти свій час. Зараз наші вихованці навчаються на перукарів, кондитерів та навіть на факультеті інформаційних технологій!
…Роми Закарпаття, як і представники інших нацменшин у нашому краї, живуть своїм життям. Хтось будує будинки, дехто здобуває фах, успішно реалізовує себе в професії, демонструючи лідерські якості, показуючи правильний напрямок розвитку для ромської громади. Та об’єднує їх усіх – бажання змінюватися йти в ногу з усім суспільством.
Каріна Негря, студентка відділення журналістики. Фото з архіву Сімони Шатро