Кожен дзвінок і розмова з тими, хто наближає нашу перемогу, — на вагу золота. Нелегко знайти вільну хвилину, коли людина виконує завдання в місцях бойових дій і відповідальна за різні завдання.
Це інтерв’ю відбулося завдяки рідкісному проміжку в напруженому графіку Дмитра Суріна, молодшого лейтенанта і командира першої самохідної артилерійської батареї 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
– Розкажи трохи про себе. Коли пішов на службу і чому?
– Мене звати Дмитро, мені 25. З 18-ти років стою на обороні нашої країни. На службу пішов 29 березня 2018 року, підписав контракт.
Чому ж я пішов на службу? – Бо мене переповнював патріотизм. Пам’ятаю, як почув, що батько говорить про те, щоб піти в ЗСУ, але я сказав: «Я піду, а ти залишайся вдома, біля сім’ї». Не бачив сенсу далі навчатись і вступати до вищого навчального закладу. Здавалося тоді, що я потрібен більше не університету, а своїй країні.
– Яку посаду ти зараз займаєш і що входить до основних обов’язків?
– Зараз я командир батареї, маю звання молодшого лейтенанта.
Обов’язки? Насправді їх дуже багато, і всі вони важливі. Мабуть найбільша відповідальність – це контроль забезпеченості структури бойових дій: потрібно вміти продумувати кожен крок наперед, знати ситуацію на фронті, щоб хлопці могли безпечно пересуватись і виконувати свої завдання. Є й другорядна робота – документація.
– Що зараз найскладніше у роботі?
– Найскладніше — нестача броньованої техніки для підвозу боєприпасів.
Умови важкі, ворог активно застосовує дрони, людей бракує. Неповний штат — це теж постійна проблема.
– Це можливо змінити? Які реформи варто здійснити, на твою думку, в армії?
– Цікаве питання… В першу чергу потрібно відійти від радянських правил у багатьох аспектах ведення війн. По-друге – збільшити заробітну плату, щоб особовий склад мав стимул продовжувати службу, тому що наразі грошове забезпечення часто знімається, не оплачується інженерне облаштування вогневих позицій, підвіз боєприпасів і провізії. Тобто люди в гарячих точках ризикують життям часто безоплатно. По-третє – замінити радянські системи озброєння, щоб артилерія могла діяти на більших дистанціях, адже ворожі дрони мають велику дальність роботи, що знижує ефективність. Також немає техніки для інженерного облаштування вогневих позицій – хлопці вручну копають траншеї для САУ, іноді більші за танк.
– Що нагадує тобі про дім або дає відчуття спокою там, на позиціях?
– Якщо все вдома добре – то на позиціях легко. Головне – розуміти що рідні в безпеці. Моя кохана дружина завжди підтримує, за що я безмежно вдячний їй. Вона завжди допомагає нам зі зборами та другорядними питаннями. Хоч сама зараз у Дніпрі, під обстрілами, але тримається. Навіть кілька слів від коханої – і вже легше. Ще люблю слухати пісню «Чужію я» – вона мені дуже нагадує дім.
– Як відчувається цивільне життя під час відпустки?
– Іноді не хочеться виходити в люди. Відвик від цього всього. Хочеться просто спокійно лежати вдома. Це життя, до якого потрібно заново звикати.
– Що б ти хотів сказати тим, хто зараз живе в тилу?
– Якщо не хочете йти захищати країну, не нехтуйте хоча б допомогою для ЗСУ. Нам дуже важко. Ми самі відкриваємо збори, які тягнуться місяцями, іноді закриваємо їх власними силами. Боляче чути: «Ми вас туди не посилали». Хочеться таким сказати: люди, будьте людьми!
– Що мрієш зробити після перемоги?
– Купити будинок і подорожувати світом із сім’єю. Вірю, що скоро так і буде.
– Є хтось, кого ти особливо запам’ятав серед побратимів?
– Їх багато. Кожного пам’ятаю і поважаю. Всі роблять великий внесок у захист нашої держави.
– Якщо коротко: заради кого або чого ти воюєш?
– Заради сім’ї, звичайно.
Говорячи про свій шлях – від юнацького патріотизму до командування батареєю – Дмитро водночас окреслив і стан справ на фронті. Його слова про радянські підходи та критичний брак фінансування – це голос людини, яка ціною власного життя закриває потреби підрозділу. Мрія про будинок та подорожі після Перемоги дає сили, але її наближення залежить від кожного: поки наші захисники тримають позиції, тил повинен забезпечити їх усім необхідним для цієї боротьби. Це єдине, що має значення зараз.
Крок до перемоги: закриття збору на транспорт
На жаль, під час виконання одного з недавніх завдань ворожий дрон уразив автомобіль, яким батарея користувалася для підвозу боєприпасів. Завдяки швидкій реакції, особовий склад врятувався, але життєво необхідний транспорт був втрачений.
Саме тому зараз відкрито терміновий збір коштів на придбання іншого автомобіля – Volkswagen T4, який зможе оперативно і безпечно доставляти все необхідне для 1-ї САБатр 57-ї ОМПБр. Кожна гривня – внесок у безпеку наших захисників і забезпечення їхньої боєздатності.
Долучитися до збору та допомогти артилеристам можна за лінком:
send.monobank.ua/jar/2B3gMpk8HK
Максим Сурін, студент відділення журналістики