На філологічному факультеті Ужгородського національного університету 22 вересня відбулася особлива подія – гостьова лекція перекладачки з польської мови, лауреатки премії імені Федора Потушняка Олександри Козоріз.
На запрошення кафедри словацької філології редакторка й перекладачка завітала до вишу та поділилася своїм шляхом у літературі: від перших спроб у львівському видавництві, роботи молодшою редакторкою – до плідної перекладацької праці.
Олександра Козоріз зазначила, що добрий переклад – це не лише технічна точність. На її думку, навіть формально правильний текст може виявитися без «внутрішнього стержня». Вона навела приклад із вірша Броневського, де трапляється рядок «трохи меляси». Автоматичний переклад подає його як «трохи патоки», проте насправді йдеться про фразеологізм, що означає «робити щось повільно». Перекладачка наголосила: саме фахівець має відчути цю глибину, аби не втратити справжнього сенсу твору.
За словами 76-річної закарпатки, особливе місце в її творчості посідає декілька видань із серій «Між Карпатами і Татрами». Вона розповіла, що дала волю почуттям та вмінням перенести чужу літературу в рідну. У своїх роботах вона переклала поезії чотирьох польських поетів.
Перекладачка також виділила книжку «П’ятицвіття польських поетів», де класика польської поезії постала у її перекладах. За її словами, частину цих текстів вона вперше публікувала у соціальних мережах і отримала надихаючі відгуки від читачів.
Інша вагома праця – «Сонячний годинник». Книжка містить переклад автобіографічної повісті Яна Парандовського. Презентація відбулася в 2024-му році в Ужгородському прес-клубі.
Під час зустрічі Олександра Козоріз поділилася не лише здобутками, а й труднощами творчого процесу: «Для мене головне – зібрати матеріал. Деколи траплялися різні варіанти одного твору, наприклад, у Галчинського. Це вимагало перевірки, порівнянь і забирало чимало часу. До прикладу, коли працювала над творами Броневського, все було впорядковано, але я додавала й інші поезії, тому змінювала порядок, щоб створити повний портрет автора».
Фахівчиня відзначила, що відкрити для себе польську літературу українському читачеві насамперед допомагає добрий переклад. Порадила читати антологію Дмитра Павличка, переклади Миколи Лукаша, Григорія Кочура та Анатолія Перепаді. Окремо жінка згадала працю Євгена Дроб’язка над «Божественною комедією» Данте. Для тих, хто бодай частково знає польську, вона порадила звертатися до оригіналів творів Леопольда Стафа, Владислава Броневського, Юліана Тувіма.
Олександра Козоріз на завершення поділилася порадою з молодими колегами: «Багато читайте. “Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля”, – як писав Максим Рильський. І головне – праця, праця, праця. Як казав Франко: “Semper tiro” – завжди учень».
Поліна Моруга, студентка ОП «Міжнародна журналістика»