Українська вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й честі, любові та святковості. Крім того, ще й оберіг. У кожному регіоні і навіть районі вона має свої особливості. Що ви знаєте про сакральність національного одягу, сучасні етапи його створення? З нагоди Дня вишиванки, який цьогоріч відзначають 18 травня, познайомлю вас із символікою, технологією, а також із вишивальницею – студенткою УжНУ.
У давнину символіка вишиванки залежала від призначення. Також за вишивкою та якістю тканини можна було визначити походження, статус та матеріальне становище власника. Сорочки були різні: повсякденні, жнивні, вихідні та найбільшого значення мала весільна вишиванка. Її готували з особливим трепетом, бо одягали тільки раз за життя. Вдруге власник чи власниця сорочки мали її на собі в труні.
Раніше вишити сорочку було не так дешево, адже нитки та тканина коштували грошей, але кожна мати старалася забезпечити своїх дітей таким оберегом. Захоплення вишивкою було звичайною та повсякденною справою, люди намаглися прикрасити свою оселю рушниками, подушки з різноманітною вишивкою. Найбільш поєднувалися в таких виробах філігранні техніки вишивки, щоб вони набували оберегового значення.
Сьогодні зростає інтерес до української вишивки і молодь цікавиться технологією створення національного одягу. Українська сорочка стає все популярнішою серед людей різного віку і національності, привертає увагу іноземців.
Ірина Пасєвич, студентка 4 курсу факультету суспільних наук УжНУ, – одна з тих, хто зберігає і примножує традиції вишивання. Почала вишивати у школі на уроках праці, а вишивкою традиційних жіночих сорочок, що поширені на Закарпатті, зацікавилася в 17 років. Дівчина дуже хотіла вишити собі сорочку, але згодом так полюбила вишивку, що почала створювати сорочки Закарпатської області.
«Мене надихає кінцевий результат. Хоч це, можливо, дивно звучить, але на початку я уявляю, що сорочка буде гарна і її можна буде носити. Для вишивання використовую книги та звертаюся до майстринь, які також займаються вишиванням. Зараз мене цікавить саме закарпатська вишивка і вважаю, що кожен район нашої області по-своєму цікавий та унікальний в цьому ремеслі», – розповіла Ірина.
На основі розповідей студентки, власного досвіду та звернувшись до відкритих джерел, пропоную опис етапів створення сорочки. Найбільш поширені два варіанти вишивання: простіший – вишивати вже за готовою схемою (тобто заготовка з нанесеним малюнком) та складніший – вишивати за власними схемами та схемами з книг чи інтернету.
Отже, якщо ви обрали перший варіант першочергово знаходите заготовку яка вам найбільше подобається, добираєте до неї нитки чи бісер, а також додаткові матеріали: голки, п’яльця, ножиці. Обов’язково тримайте для ниток окремі ножиці. Сьогодні виробники пропонують досить якісні заготовки, схеми на яких не змиваються і не линяють. Можуть нанести навіть кольоровий друк – для полегшення процесу вишивання, щоб ви одразу обирали ниточки правильного кольору. Вишивати за такою підказкою не дуже складно, головне – дотримуватися схеми. Вишивка виходить рівною і красивою.
А, можливо, ви обрали складніший варіант і хочете вишивати за своїми схемами? Тому для початку потрібне все узгодити з кравчинею, якого крою має бути ваша сорочка, щоб потім випадково ваш вишитий візерунок не зшився. Пошиття такого одягу вимагає певних знань і навичок. Кравчиня має узгодити з вами крій, розміщення візерунку, зробити розмітку де можна вишивати, врахувавши особливості техніки вишивки, крою, припуски на шви та усадку тканини. І вже по розміченому полотну, не виходячи за вказані лінії, беріться до вишивання. Далі йдемо за схемами, обираємо ту, яка вам припаде до душі і буде милувати око довгі роки. В ідеалі оберіть схему свого регіону.
Найголовніше – вишивайте із світлими та добрими думками, з вірою в перемогу, не поспіхом. Нехай ваш візерунок буде рівненький, як найкращий витвір мистецтва. Вимальовуйте нитками сорочку настільки витончено, наскільки хочете собі доброї долі, адже не забувайте, що все ж таки вишиванка має не тільки естетичний вигляд, а й оберегове значення. Нехай ваша нитка ніколи не плутається, а голка не ламається!
Підготувала Євгенія Салька, студентка 4 курсу кафедри журналістики (заоч. ф. н.)