Перші згадки про поселення німців на території сучасного Закарпаття маємо з другої половини ХІІ століття, коли угорський король Гейза ІІ запросив німців на свої землі, що були на той час спустошені, обезлюднені міжусобицями, набігами половців і татаро-монгольських орд, епідеміями тощо.
Після відходу орди король Угорщини Бейла IV видає указ про відновлення зруйнованих сіл і міст та заснування нових. Тож для прискорення процесу відбудови у другій половині ХІІІ ст. Бейла IV запрошує з різних регіонів Саксонії і Баварії ремісників, дрібних торговців. В Угорщині їх називали саксонцями.
Німці розселилися у верхньому Потиссі: Берегові, Вишкові, Хусті, Тячеві. У цих та інших містах і селищах збереглися назви вулиць тих часів як Німецька у Хусті, Швабська в Ужгороді. Маємо також залишки у топонімах та антропонімах, близько 150 (Коперльос, Сак, Сакс, Дуйчак, Дайчак).
У кінці ХІІІ і на початку XIV століття закінчилася перша хвиля переселення німців.
У другій половині XVII століття німці-переселенці прибули для відбудови й укріплення Мукачівського замку. Утворювали свої общини ізольовано, були одномовними. Проживали у 80 селах.
Німецькі поселення у Мукачівсько-Чинадіївській домінії в 1730-1870 роках.
| Поселення | Рік заселення | К-сть сімей | З якої місцевості |
| Паланок, Підгород | 1672-1734 | 194 | Бамберг, Вюрцбург |
| Барбово | 1736 | 64 | Н. Австрія |
| Березинка | 1771-1774 | 10 | Бамберг, Вюрцбург |
| В. Коропець | 1732 | 23 | Бамберг, Вюрцбург |
| Драчино | 1828 | 23 | Богемія, Галичина |
| Кучава | 1758 | Бамберг, Вюрцбург | |
| Нове Сусково | 1850 | 10 | Н. Австрія, Угорщина |
| Н. Коропець | 1732 | 30 | Бамберг, Вюрцбург |
| Павшино | 1749-1755 | 21 | Бамберг, Вюрцбург |
| Пузняківці, Грабово | 1871 | 36 | Богемія, Галичина |
| Синяк,
Н. Грабівниця |
1830 | 64 | Богемія |
| Софія | 1784 | 7 | Дармштрадт |
Безпосередньою причиною нової німецької хвилі колонізації було придушення повстання Ференца II Ракоці проти австрійського поневолення. У 1728 році австрійський імператор Карл VI дарує більшу частину Закарпаття німецькому духовному князеві, графові Лотару Францу Шенборну Бухгейму, який на початку XVIII ст. став союзником австрійських Габсбургів. За свої заслуги перед ними родина графів Шенборнів отримала також володіння в Нижній Австрії на захід від Відня (графство Бухгейм). Шенборн і посприяв тому, що німецькі колоністи з’явилися на Мукачівщині. Франконці з Бамберга і Вюрцбурга селяться в заснованих ще в XIV-XV століттях слов’янських селах Верхній Коропець і Новоселиця. Пізніше у Верхній Коропець прибуває ще декілька родин зі швабського Шварцвальда, а в Новоселицю — франконці з Баварії.
У 1778 році була створена перша общинна недільна школа. Також побудували дерев’яну школу на дві кімнати та помешкання для вчителя.
В 70-80-х роках XVIII століття починається колонізація краю австрійцями. З метою розвитку соляної, лісової та іншої промисловості Марія-Тереза та її син Йосип II переселяють на Мараморщині австрійців із Зальцкаммергута. У верхів’ї Тересви, біля села Руська Мокра, було засновано австрійську колонію Дойч Мокра. Група колоністів поселилася в селі Дубове. Пізніше вихідці з колонії Дойч Мокра заснували село Кенігсфельд (тепер – Усть-Чорна). В ХIХ столітті нащадки австрійських поселенців із колонії Дойч Мокра стали поселятися в селах долини Тересви.
На початку 1776 року невеликі групи німців-лісорубів прибувають до Ужгорода і селяться на вулиці Минайській. 1850 року на запрошення казенної домінії до міста прибула група німецьких селян з Німецького Зальцбурга, а трохи пізніше — з Рейнсько-Франкського Пфальцу.
Таким чином, на початок ХХ століття в області сформувалося кілька груп німецького населення: швабсько-франконські вихідці в районі Мукачева і частково в Хусті, австрійці — в долині Тересви, у верхів’ях Тиси і частково в селі Бордівка Мукачівського району, німці з Чехії та Словаччини в районі Рахова, Ясіня, на північ від Мукачева і в районі села Загаття. І ще одна група зі змішаним населенням в мікрорайоні Підгород у Мукачеві.
Часи Другої світової війни характеризуються масовими арештами німців. Німецьке населення звинувачували у ворожих настроях проти червоної армії. Відбувалося примусове виселення молоді віком 17-25 років на відбудову Донбасу. У табори було відправлено приблизно 15200 осіб. У Сибір та Казахстан виселено понад 2 тисячі осіб. Через загрозу життю німецьке населення боялося спілкуватися рідною мовою.
З 1956 року уповільнилися утиски нацменшин. Сьогодні німецькій нацменшині на Закарпатті забезпечені усі права для розвитку.
Підготували Анна-Ніколетта Цап, Ірина Неменуща за матеріалами:
- Шваби [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B0%D0%B1%D0%B8
- Літераті Т. Втрачений Ужгород: останні шваби вулиці Швабської [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prozahid.com/content-34973.html
- Грешко О. Їх підтримувала Марія Терезія, не любив Гітлер та використовували ужгородці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tysa-first.com/istoriia/ikh-pidtrymuvala-mariia-tereziia-ne-liubyv-hitler-ta-vykorystovuvaly-uzhhorodtsi
Фото PMG.ua